«Той, що народився в багряниці й ніколи нічого не бажав, не знає щастя в житті, як ото не вміє цінувати ясного неба той, що ніколи не довіряв свого життя чотирьом дошкам, які жбурляє розбурхане море.»
Олександр ДЮМА (батько), «Граф Монте-Крісто»
***
Червень
Як виявилося, чим більше все змінювалося, тим більше залишалося незмінним. Замість того, щоб складати у своєму щоденнику графік сексу, Герміона використовувала його для планування поцілунків. А це було вже інше, безперечно інше. І це точно не свідчило про залежність від структури, яка допомогла б побудувати нові синапси, створити зв'язки між її нейронами замість загублених у часі. Ні, графік був породжений необхідністю та практичністю.
Адже варто було їй поцілувати Драко, притиснувшись до дверей квартири, загубившись під вагою його тіла, як вона вже не могла існувати у своєму домі, зберігаючи при цьому тверезу голову. Її тягнуло до нього з несамовитою силою — відкрите полум'я в кімнаті, просоченій рідиною для розпалення. Точніше так, ніби хтось замінив усі міни навколо неї. Вони більше не вибухали розгубленістю і розчаруванням, а натомість — любов'ю і бажанням. Цей новий тип мін надзвичайно ускладнював функціонування у повсякденному житті.
Таким чином, будні були для роботи. Для того, щоб поринати у спогади за сніданком, займатися рутиною повсякденного життя і насолоджуватися простими розмовами ввечері. Але найголовніше, будні були для досліджень, нескінченного процесу пошуку, покликаного викорінити страх непоправності з голови Герміони.
Неділі були для родини та друзів: зустрічі з Поттерами чи батьками — ключові постулати самоусвідомлення Герміони.
Залишалися суботи — дні, коли вона дозволяла собі віддаватися примхам: ходити на побачення з чоловіком, з яким щойно починала по-справжньому знайомитися. Так минули три суботи. Три побачення, що складалися з несміливих дотиків, захопливих розмов і завершувалися найчуттєвішими поцілунками в її житті.
Її непокоїло те, як добре вміє цілуватися Драко Мелфой. Чи, може, наскільки добре він знав, як цілувати її. Адже строк його практики з нею був на шість років довшим, аніж її з ним. Та Герміона не надто переймалася своїм невигідним становищем.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Чекати і сподіватися
Lãng mạn- Гаррі, - мовила Герміона дуже стриманим голосом, хоча відчувала, як лезо паніки розрізає її голосові зв'язки. - Чому Драко Мелфой кричав так, ніби його вбивали, про якусь свою... - це слово далося їй з неймовірним зусиллям, - дружину? Його зелені...
