«Мені здається, людина не створена для такого легкого щастя! Щастя схоже на казкові палаци, двері яких стережуть дракони. Треба боротися, щоб оволодіти ними»
Олександр ДЮМА (батько), «Граф Монте-Крісто»
Серпень
З безлічі можливих способів провести ранок суботи у стані легкого похмілля останнім, який могла уявити собі Герміона, був дати Пенсі Паркінсон карт-бланш на створення її образу для вечірки з нагоди дня народження Джеймса. Але нібито Герміона пообіцяла, попри те, що з деталей тієї розмови вона була не спроможна пригадати нічого, окрім туману від смачних коктейлів, якими Блез пригощав напередодні ввечері. Чотири п'ятниці поспіль, відколи Герміона і Драко повернулися до світських тусовок в маєтку Нотів, Пенсі при кожній ліпшій нагоді нарікала на Герміонин підхід до вибору предметів гардероба, і день народження трирічної дитини, вочевидь, став для неї шансом виправити ситуацію.
Ось так, готуючись до згаданої вечірки, Герміона опинилася затиснутою у своїй комірчині з Пенсі, яка ледь не вибухала від радості, перебираючи одяг Герміони.
— Вечірка в приміщенні, так? — запитала Пенсі, безжально вибраковуючи варіанти.
— Так, це буде у Гаррі, — відповіла Герміона. Вона притулилася до одвірка, готуючись до тривалого процесу відбору.
— А, той старий протрухлий таунхаус, що мав би дістатися Драко?
Опинившись поза полем зору Пенсі, Герміона підняла руки, напружила їх, а потім дозволила їм впасти, демонструючи роздратування, що поступово розчинилося, перетворившись на згоду.
— Іноді мені цікаво, чи ти навмисно намагаєшся роз'ятрити мене. Я впевнена, тобі відомо, що Сіріус мав повне право заповісти майно Гаррі, — сказала Герміона, намагаючись бути ввічливою.
Десь поміж нарядів Пенсі задумливо мугикнула.
— Але ж ти така кумедна, коли дратуєшся, — тільки й визнала вона.
Пенсі витягла щось із щільного ряду вішаків і тицьнула Герміоні в руки.
— Що це? — запитала Герміона, знову здивовано споглядаючи річ, яку ніколи раніше не бачила.
— Вочевидь, це зелені лляні штани палаццо, — безтурботно відповіла Пенсі, повертаючись до своїх пошуків. За мить вона кинула чорну шовкову блузку на чудовисько з зеленої тканини.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Чекати і сподіватися
Romantizm- Гаррі, - мовила Герміона дуже стриманим голосом, хоча відчувала, як лезо паніки розрізає її голосові зв'язки. - Чому Драко Мелфой кричав так, ніби його вбивали, про якусь свою... - це слово далося їй з неймовірним зусиллям, - дружину? Його зелені...