Віллоу
Енджі посигналила з під'їзду о десятій до сьомої. Я вийшла, одягнувши своє біле зимове пальто та рожеву в'язану шапку. Енджі висунула голову з водійського вікна своєї зеленої "Toyota Camry", щоб витріщитися на мій будинок.
Вона видала вовчий свист, коли я залізла до її машини.
- У Холлоуей є дуже добре, - сказала вона з жахливим французьким акцентом і поцілувала кінчики пальців. - Твій тато в займається нафтовим бізнесом?
- Гарна здогадка, - посміхнулася я. - Він віце-президент Wexx.
- О чорт, так ці заправки у нас повсюди. Навіть мертвий тато Ісаака керує станцією на краю свого сміттєзвалища. То навіщо ви тут?
Я знизала плечима.
- Його бос сказав йому очолити операції на Середньому Заході. От він це і зробив.
- Здається, ти не проти. - Енджі обережно, але не боязко їхала звивистою, засніженою Емерсон-роуд, яка сполучала мій район із центром міста. Обабіч нагромадилися снігові замети. - Я б здуріла, якби мені довелося перейти на останньому навчально році в іншу школу.
- Не те, щоб у мене був вибір. Ти прожила тут все життя?
- Народилася і виросла, - сказала Енджі. - Але я не залишуся тут. Я подаю документи до Стенфорду, Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, Берклі - практично до будь-якої школи в Каліфорнії, куди мене приймуть. Я хочу сонця і пляжів, розумієш? - Вона стиснула губи від мого мовчання. - Як що до тебе? Куди ти відправила заявку?
- Нікуди, - просто відповіла я.
Енджі пригальмувала перед знаком стоп.
- Насправді? Ти не йдеш до коледжу?
- Ні. - Я поворухнулася на сидінні. - Я маю на увазі, що я ще нікуди не зверталася. Але я буду. Скоро.
- Дівчино, ти повинна взятися за це. Годинник цокає.
- Я знаю, - сказала я, скрипнувши зубами.
Це була сука про життя: воно продовжувалося, навіть якщо ви відчайдушно потребували, щоб воно сповільнилося й почекало хвилину, поки ви намагаєтеся зібратися докупи.
- Ти збираєшся бути дівчиною Єльського університету, чи не так? Чи Браун? - запитала Енджі, коли ми під'їхали до нижньої точки повороту й побачили вогні центру Гармоні прямо попереду. - Я уявляю шикарне місце в стилі Нової Англії.
ВИ ЧИТАЄТЕ
В гармонії
Genç KurguВіллоу. Вона пам'ятала все. Занадто добре знала, що значить самотність в великому місті. І як це, бачити тільки непросвітний морок, коли навколо все опаляє пекуче сонце. Вона втікала від нього, цього світу, гублячись на сторінках книг. А на прослухо...