Альянс таємниць

Глава 2

Нік вів себе дуже дивно, менше жартів, більше грубості у словах, не те що він комусь грубив, сам голос став грубим, його стиль - виключно чорний, хоча раніше у нього була різнокольорова палітра, а зараз чорний і за тиждень я бачила тільки один раз його у білій футболці.
- Ліз, ти нічого не помічаєш? Він наче інша людина, - не витримала я і запитала у Ліз.
- Яно, що з тобою таке це наш Нік, той самий чи тобі не подобається те, що він витратив на мене велику суму?
- Ліз, справа не у тому, просто я помічаю, що він зовсім інший, я не можу сказати, що саме мене насторожує, але повір мені, це не Нік. - Пояснила її я.
- Гаразд, твоя взяла давай ми просто запитаємо, що у нього сталося?
Вона завжди вибирала була такою, не любила сварки та завжди поступалася, мене це деколи дратувало.
- Тоді пішли!!- крикнула я, ідучи по коридору. Вона посміхнулася і пішла за мною. У мене був розпорядок лекцій Ніка, тому ми направились відразу до аудиторії.
Він розмовляв з одногрупниками. Ми підійшли до них і звернулись до Ніка:
- Нік можна тебе на хвилинку? - запитала Ліз, в той час поки я думала, як сформувати питання. - Так, пішли, - погодився він.
Ми трішки відійшли від натовпу студентів, і тоді він запитав:
- Що сталося таке термінове?
- Нічого такого, просто Яна думає, що ти занадто змінився, які там аргументи у тебе були?- звернулась вона до мене.
- Стиль одягу, він став тільки чорним... - Це не аргумент у цій дискусії, - перебив він мене.- Гаразд, стиль можна змінити,- погодилась я,- але є одне але, за один день не можна змінити свій акцент, це перше, манеру спілкування, це друге, а третє я ще не знайшла.
Я дивилась йому прямо в очі, там була повага, стоп що? Він дивиться на мене з повагою замість того, щоб нарешті пояснити, якого біса відбувається. Вперше за два роки я так розлючена.
- Яно, я не розумію про що ти, манера спілкування та акцент все те саме і як було, невже ти погано спиш, і тобі щось здається. Бо як ще пояснити, що одна ти,так сказати, помітила мої зміни. Тобі треба краще спати,- сказавши це посміхнувся своєю чарівною посмішкою, яка будь кого звалить з ніг, але не мене. Він виставив мене дурною, браво, давно це у когось виходило. Що ж будемо грати по твоїх правилах. Я посміхнулась та сказала:
- Дякую за пораду, напевно потрібно прислухатися, - було видно, що він відчув смак перемоги, але ні. Я підійшла до нього майже в притик, - думай, що виграв у цій битві, але я дізнаюся хто ти такий і для чого прикидаєшся моїм найкращим другом.
Сказавши це, я відійшла знову до Ліз. Він знову посміхнувся і сказав:
- Удачі, але це наврядчи вийде.
- Я дізнаюся те що хочу, дякую за пораду.
Я розвернулася і пішла, палаючи від люті, дізнаюся чого б мені не коштувало. Я ввійшла до вбиральні, витягла телефон з карману та набрала номер, останній дзвінок три роки тому. Телефон підняли на другому гудку
- Яна, що сталося, в тебе усе добре?- відразу заговорив чоловік на іншій стороні.
- Так, все чудово, ти ж знаєш, мені потрібна твоя допомога, потрібно дізнатися все,що зможеш на одну людину.
- Хто ж тобі дорогу перейшов?
- Ніколас Еванс, знайди все, що реально і ні.
- Це твій найкращий друг? Що він натворив?
- Це неважливо. Коли знайдеш інформацію надішлеш мені на пошту.
- Окей, я так зрозумів це все?
- Так, бувай.
- Пока.
Я скинула виклик, все ж він мене роздратував. Кинув мені виклик от гад. Ну нічого, я ще покажу йому. Прийшла Ліз.
- Ян, не злись на нього. Він наш Нік, просто наш Нік і все.
Я вирішила не сперечатись поки не знайду докази.
- Так, ти права, пішли на пари.
Кінець дня пройшов спокійно і швидко, з Ніком не пересікалась, як я потім дізналася він пішов після нашої розмови. Ну хай іде, хоча ні, я казала що буду грати по його правила. Піду миритися.