Альянс таємниць

Глава 6

                                Давид
До мене завітав мій дядько, з кучкою головорізів, от гад, я один, вони забрали зброю. Мене врятує тільки чудо, в обліку Яни, вона ще цього не знає.
– Давид, ти дійсно думаєш, що зможеш тігатися зі мною? У такому разі ти або наївний, або дурний. Просто перстань грати у мафіозі, і віддай все мені, тоді я тебе залишу у спокої.
Цей старий лис, правда думає що, на це поведуся? Дурний тут тільки він.
– Я строїв все своїми руками, а ти хочеш прийти на все готове і забрати? Цьому ніколи не бути. Навіть, якщо я помру.
– Племіннику мій дорогий, більшість твоїх людей уже на моїй стороні, тому питання часу, коли саме ти програєш.
Зухвалий, зарозумілий лис –  це все що про нього можна сказати. Але який він дурний, ця впевненість і погубить його, ідіот.
– Ти про тих людей, які зараз разом з тобою? – показав я за його плече, – так з чого ти взяв, що вони на твоїй стороні? Половина з тих людей, які зараз разом з тобою,мої. А наказувати щось робити я не буду, зачекаю на  шоу.
– Яке ще шоу, ти з глузду з'їхав? – здивовано запитав він.
Ось у вітальні з'явилась Яна. Один з його людей під пістолетом привів її до мене, і вона відразу запитала, що відбувається. Ну я не міг сказати, що хочу, щоб вона показала свою майстерність управління зброєю. Я думаю вона мене пошле куди подалі, але яке моє здивування було, коли  з-за пояса витягнула пістолет, та направила на мого дядька. Він точно ідіот, почав себе вести занадто зухвало. От вона і прострелила йому ногу, навіть не кліпнувши, дивовижна дівчина. Мій дядько та люди з якими він прийшов, зникли з квартири за три хвилини, чудо просто. Але кров прийдеться відмивати мені. Я сказав, що постелю її у вільній кімнаті, ледве знайшов постільну білизну, у Ніка не реальний хаос у квартирі. Коли повернувся, Яна сиділа з таким сумним вирази обличчя, упевнений ще трішки і вона розплачеться, я поцікавився але вона мене послала у легкій формі і пішла.
                                   ***
Уночі я вийшов на кухню випити води, але почув, якийсь  тихий крик з її кімнати. Я зайшов до неї побачив як вона сидить з таким виразом обличчя як і декілька годин назад.
– Кошмар приснився? – тільки тоді коли я сказав це, вона мене помітила.
– Так, тіні минулого, чому ти не спиш?
– Води вийшов випити, сказати що дуже добре допомагає від тіней минулого?
– Що ж це?
–Алкоголь, у розумних кількостях, само собою. І потім краще заснути. Пішли я наллю тобі.
– Пішли,– вона вилізла з-під ковдри, у моїй футболці, яка ледве прикривала її зад. Але її здається це не дуже хвилювало. Ми пішли на кухню, я дістав келих наляв у нього вина, сьогодні я це уже робив,  сів напроти неї, та заговорив:
– Давай так, все що сьогодні в ночі відбувається, на ранок ми забуваємо.
– Добре, чому так?
– Відчуваю ми дізнаємося ще декілька таємниць, один одного. – таке відчуття справді було.
– Шосте чуття, як у собак? – посміхнулась вона, два келихи і вона уже більш відкрита.
– Типу того, у людей таке теж є, тільки не всі звертають на нього увагу.
– Ти правий, я декілька разів теж не звернула і це привело мене до самотності. – Сумно каже вона, – ти ж знаєш, що я була заміжня, так ось не повірила своєму чуттю і втратила його. – Дуже сумно сказала вона, думаю вона його справді кохала, здається, вона відчуває себе винною.
– Яно, ти не винна у цьому, ти не змогла б нічого зробити, незважаючи на те як сильно ти цього хочеш, перестань винити себе.
Вона подивилася на мене,
– Дякую, мені всі казали, що якби не я з ним було б усе добре.
– Ні це не так, наш світ жахливий,– я взяв її за руку,– це сталося  рано чи пізно. Вона посміхнулася мені, думаю вона справді вдячна,
– Ти друга людина, яка  знає ситуацію та підтримує мене, але давай не про це, чому ти зі своїм дядьком у таких відносинах?
Я довго мовчав, мені важко говорити про це але чомусь, саме їй мені хочеться розповісти.
– Він вбив моїх батьків.– Вона явно була у шоці, я хотів забрати свою руку з її, але вона не дала мені це зробити, кладучи зверху другу. – У мого батька був доволі успішний бізнес, а у його брата, який був старше нього, не було нічого, він заздрив батьку. Коли нам було сімнадцять, він підлаштував аварію, і хотів змусити мені і Ніка віддати йому бізнес батька. У нього майже вийшло, я став йому, як кістка поперек горла. Я почав керувати компанією, дізнався що насправді сталося і захотів відомстити йому, для цього мені потрібна влада. Я її получив, тепер він хоче забрати і її.
– У нього не вийде, ти сильніше, ніж він думає. Недоцінює тебе – значить програє. Я засвоїла це правило, а мстити не потрібно, подумай твої батьки хотіли цього?
Ні, мати з батьком відчитали б мене за такі думки, але уже пізно, я по вуха у цьому лайні. Яна будто прочитала мої думки.
– Я знаю що звідси вибратись живим не можна, але перестань мстити, їм це того не сподобалось.
Я хочу її обійняти, навіть не розумію чому.  Підіймаюся зі стула, підхожу до неї та обіймаю, вона декілька секунд сидить у шоці, а потім обіймає мене у відповідь. Її парфуми перемішалися з моїми, але ще чудово відчувається солодкі нотки вишні, хоча я не впевнений, якщо це вишня то тільки дика, під стать її характер, який вона ховає. Я відтулився від неї і подивився у вічі, зелені очі, дивилися у мої карі,  піддавшись бажанню  нахилився до неї, наші губи були на відстані декількох міліметрів, але дика вишенька, відсторонилась  від мене :
– Думаю тепер я зможу заснути без кошмарів, доброї ночі. Вона швидко злізла зі стільця і втекла у кімнату, залишивши мене наодинці з моїми думками.