День я провела так як планувала книга та келех вина. Я вимкнула телефон та цілий день була поза зоною досяжності, блаженство, приємно читати, коли ніхто не відволікає. Так я разом із книжкою заснула.
***
Прокинулася від того що хтось довбиться у двері моєї квартири. Я піднялася з ліжка, пішла відкрила двері. Це були Давид і Ліз.
– Якого біса, ви мене будете? – роздратовано запитала я. – Надворі перша година ночі.
– Ти була поза зоною досяжності цілий день, я турбувалася про тебе. – Сказала Ліз
– Повністю її підтримую, можна було ввімкнути телефон.
– Коаліція проти мене? Взагалі то це я зараз маю злитися на вас, можливо ви забули але я спала. – Сказала я, дивлячись на них і розуміючи, що це марно. – Бачите, я жива, здорова і дуже зла, тому пропоную вам, заради вашої безпеки, дозволити іти мені спати далі.
– Гаразд, ми підемо. – Сказав Давид, та звернувся до Ліз. – Пішли я проведу тебе.
– Я можу вам постелити.
– Непотрібно, тут не далеко. Турбувати тебе не хочемо. – саркастично сказав Нік- Давид.
– Заради Бога, – випихнула їх з квартири,– щасливої дороги та солодких вам снів,– посміхнулась на всі тридцять два, і закрила двері у них перед носами. Спати. Тепер мене ніхто не потурбує.
★★★
Я прокинулась вранці, пішла у душ, все по стандарту умилась, одягнулась ,випила чай, та пішла в університет. Біля універу я зустріла Ліз:
– Ти учора нас, можна сказати, випихнула з квартири.
– Так! Взагалі-то це ви прийшли до мене серед ночі, та придовбалися " можна було ввімкнути телефон", я що винна, через те що заснула. Прийшли розбудили, та ще й винною зробили
– Не злись, ми за тебе переживали.
– Я знаю, і дуже вдячна вам за це. Але на наступний раз, будь ласка, не приходьте до мене посеред ночі.
Ліз нічого не сказала, було зрозуміло, що якщо я знову не буде підіймати телефон вони до мене прийдуть. Поки ми говорили нас знайшов Давид,
– Злюка привіт, – сказав він до мене, та посміхнувся, маю признати, він правда чудово грає.
– А.... – хотіла я сказати, але мене хтось обійняв
– Добрий ранок, пупс – проговорив ззаду мене голос, мелодійний, ласкавий, стоп. Пупс!? Я повернулась :
–Вадим! – кажучи це, обійняла його, відпустила та запитала, – коли ти приїхав? Чому мені не сказав?
– Яно, забагато питань. Відповідаю по черзі. Приїхав вчора, тобі не сказав бо ти була поза зоною досяжності.
– А, ну да. А ти чого тут?
– Справи є, і я дуже сильно заскучав за тобою
– Ой зараз розплачусь, – помахала я долонями біля очей, та зробила вид наче плачу. Вадим тільки посміявся:
– Почуття гумору то не твоє, але підколюєш мене ти завжди при нагоді.
– Хто б говорив, хто б мовчав. О, точно. Знайомтесь це Лізбет і Д... Ніколас, мої друзі, це Вадим.
– Приємно познайомитись, – сказала Ліз посміхаючись та тягнуючи руку, – можна просто Ліз. Він протягнув руку у відповідь та посміхнувся:
– Навзаєм, а ти? – Звернувся до Давида.
– Можна просто Нік, – роблячи все те що і Ліз, сказав він.
– Блін, Ліз у нас пара у Акименка, пішли.
– Да пішли, побачимось ще, – звернулась вона до хлопців, залишаючи їх самих.
– Як пройшло твоє побачення?
– Чудово, ми гуляли, говорили, Яно мені з ним та добре і легко,– весело сказала вона, схоже він їй подобається. Проблема. Але це пізніше, ми зайшли в аудиторію, містер Акименко подивився на нас, хотів щось сказати але промовчав.
***
День пройшов на диво спокійно, як з'ясувалось Вадим тимчасово буде заміняти одного з викладачів. Ми з ним між парами говорили, сміялися, згадували давні часи. Весь час відчувала на собі якійсь невдоволений погляд.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Альянс таємниць
Romance- Зробиш хоча б один крок, я вистрелю, - направляючи на нього пістолет, сказала я. - Ти? Не сміши мене, занадто ти добра, щоб вистрілити. Тим паче що ти не вмієш стріляти. - надмінно сказав він. Я направила пістолет на його ногу і натиснула на курок...
