Альянс таємниць

Глава 3

Після пар я пішла додому, зробила завдання на лекції, і вирішила одягатися та іти на мирову. У мене була думка звабити його, в покарання за те, що він посмів глузувати наді мною. Не погана думка, так і зроблю.  Я довго вагалася, що одягати, те що відкриє всі достоїнства мого тіла, чи  те у чому я буду виглядати, як монашка. Зупинилася на думці, що він не довбаний збоченець, хоча я не знаю хто він, що він та чим дихає, але упевнена, що він не збоченець. Дивна я дівчина. Я вибрала чорну облягаючу кофточку, сірі штани, та чорні кросівки, взяла курточку та ключі від квартири Ніка. Він жив відносно недалеко від мене, хвилин  п'ятнадцять повільним кроком. По дорозі я зайшла в магазин купила тортик примирення.
Я ввійшла у багато поверхівку, піднялась на ліфті на  дванадцятий поверх. Підійшла до його квартири, відкрила її ключем. Зайшовши до кварти я зняла взуття та курточку, і почула, лайливі іспанські слова. У вітальні стояв Нік та розмовляв по телефоні, він був без футболки, бісова мати, тіло у нього було таким, наче його сом Бог ліпив.
– Некрасиво так висловитись, містер Еванс, чи хто ви там, – сказала я ззаду нього з тортиком в руках.
Він повернувся до мене і був у явному шоці.
– Як ти  сюди потрапила?
Я витягнула руку і показала ключі, попутно кажучи:
– Ти сам мені їх дав, чи ти забув, а може взагалі навіть не знав.
– Ти знову за своє? Я Нік і якщо ти мені не віриш сходи до психіатра, це явно щось з головою не так.
Як можна бути таким надміним? Дратує.
– Обов'язково схожу. Після того, як дізнаюся хто ти, і давай зараз без цієї драми, типу " ти про що" " це я– Нік" і так далі. – кажу це я підходячи до нього.– Нік не розмовляє іспанською мовою, тільки не кажи, що ти вивчив її за  п'ять днів, це абсурд. І у нього не було тату, взагалі,– кажу я це обводячи пальцями кордони тату, їх узагальному  чотири, але під ребрами тільки одна і це вовк.– Навіть якщо ти зараз скажеш що набив їх нещодавно, це теж абсурд, їм що найменше рік. – Кажу це я все ще водячи по тату.
– І це все? Невже я проколовся на такій дрібниці?
– Так, тому що якраз за дрібницями потрібно слідкувати. То хто ти такий, чорт візьми?
У цей момент мій телефон завібрував, якого біса телефонують у такий не підходящий момент. Це був хлопець, якого я просила знайти все, що зможе на Ніколаса.
– Я ж казала надіслати мені все на пошту, чому ти телефонуєш? – люто відповіла я.
– Просто пошту ти перевіряєш один раз у день, а це не терпить. – Спокійно відповів він, завжди дивувалася, що він так спокійно мені відповідав.
– Так що ти знайшов?  Ближче до суті.
– Ніколас Еванс зараз перебуває у Ньо- Йорку, вісім днів як.
Я знала це, отже він знає хто цей хлопець, який зараз стоїть перед мною.
– Хто ж зараз перед мною?
– Давид Еванс, мільярдер-мафіозі, король мафії. Тримайся від нього подалі, прошу тебе.
– Ага. Куди ще дальше. Я зателефоную тобі пізніше.
Не чекаючи відповіді, я скинула виклик. Подивилась на Ніка, тобто Давида, і справді це схоже на правду, красиве але грубе обличчя, тіло треноване кожен день, очі, які дивляться прямо у душу. Так, він сто відсотків мафіозі.
– Ну і що тобі про мене розповіли? – посміхнувшись, запитав він. Звідки він взагалі знає, що я наводила справки про нього? Точно він мафіозі.
– Давид Еванс, мільярдер, король мафії, і як поняла я – брат Ніка.
–Мало, но вірно. По очах бачу хочеш, щось запитати.
– Саме очікуване запитання. Де Нік, точніше чому він там?
– Не можу сказати, не мій секрет, – пожав Давид плечима, – у мене правило, не розповідаю секрети моїх близьких. Тим паче, ти  скоро все дізнаєшся.
–  Значить він скоро повернеться?
– Чесно? Уявлення не маю,– посміхнувся він посмішкою Ніка. Він подивився мені за плече. – О тортик, пішли на кухню будемо їсти.
Всі святі, який він дивний. Хочу придушити його. Але ні, після того як втілю свій план в життя. Тупо но логічно.