Любов Попри Заборону..

Кінець

Прошло пять місяців. Дівчина перестала з усіма спілкуватися. В неї був лише один друг Драко Малфой. Вони завжди були разом, коли гуляли, сиділи на сніданку разом, навіть ночували друг в друга.

І ось день який дівчина запамятала на все своє життя..

Дівчина прокинулась і побачила що Джинні і Герміона кудись швидко збирають речі. І головне не свої, а твої.

-агов.. Що ви робите, спросонья спитала а ти в них.

-Тобі терміново потрібно їхати з відси! Швидко проговорила Герміона.

-куди? Навіщо?? Спитала ти в них.

-битва почалася! Волдеморт нападає на хогварт! Сказала Джинні.

-що? А ви? Вже отямившись ты побачила що завікнов повно пожирателів смерті.

-ми будемо битися, а ти поїдиш звідси подалі, сказала Герміона вже дивлячись на тебе.

-нікуди я не поїду! Я буду теж зражатися з ним, сказала ти їй.

-ні! Кричали дівчата, але було пізно. Ти швидко вдяглася і вибігла на двір.

Там стояла вся школа, і ти побачила Волдеморт який йде, а біля нього Хагрід в нього на руках був Гаррі, але ти як відчувала що він живий.

Дівчина стояла, а біля неї стали Герміона і Джинні. Коли рижо волоса дівчина а побачила Гарі, вона побігла до нього, але Артур її батько зупинив.

І тут почувся голос твоєї мами..

-доню привіт.. Сказала постать якоїсь жінки,вона стола в декількох кроків біля тебе.

-мама..сказала ти і вся увага була на вас.

-я так рада тебе бачити, сказала вона і обняла тебе.

-мам.. Тебе ж немає в живих, сказала ти ледве не плачучи.

-Каблучка яка на твоїй руці, ти її ніколи не знімала.. Я незнаю що сталося, але мене спустили на землю,сказали що я потрібна тобі і що в мене є небагато часу.

-що? Що ти маєш на увазі? Часу до чого? Спитала ти внеї.

Всі були в шоці, бо вони думали що твої батьки Артур і Молі Візлі. А тут появился якась жінка і Соломія її впізнала.

-доню, послухай мене, твій батько, це Волдеморт. Його сила в тобі. Я знаю це звучить як непрада, але я впевнена що крестаж це ти.. Скзала вона так щоб її ніхто нечув.