Why don't you stay?

1. Перший потяг

Боже, я тільки випустився з університету, а відчуття ніби я відкрив двері в ту саму кімнату з голодними левами. Доросле життя? Господи, що це таке? В житті стільки не використовув слово «бог» в одному потоці думок. Господь бог, Джостене, зберися, це просто співбесіда на роботу. На роботу моєї мрії, ще й на місце моєї мрії. Архітектор. Офіс у центрі Лондона, не дай хто там мені не пройти інтерв'ю, це буде крах всіх моїх амбіцій.
Тому я виходжу із своєї тимчасової невеличкої квартирки, яка б хотіла бути більшою, я закриваю двері, вдихаю, перевіряю чи взяв усе, що мені потрібно і впевненим кроком іду у невідоме.

***
Краватка нестерпно стискає горло, але потрібно, потрібно для іміджу її одягнути, Елісон вчора торочила про це цілу вічність, мабуть. Я думав, що відкину копита, як вона допомагала мені збиратись та підбирала «ідеально гармонійний костюм, який вразить вищі ланки офісу».

Елісон, моя мила Елісон, яка ще й Ден притащила, щоб допомагати, але хвала богам, їй потрібно було бігти, бо у Мета сьогодні матч і вона не хоче його проспати. Від самого ранку вони мене закидають тисячами повідомлень, але я вирішив відключити звук, після співбесіди просто винесу їм вирок.

Чому я просто не граю в ексі? Я швидкий, шикарно граю, ми чимало разів вигравали. Все б було в рази легше, ні, моя любов до математики взяла своє.

- Містер Джостен? Ви наступний - молода жінка років тридцяти, скоріш за все секретарка витягнула мене з роздумів і я піднявся зі свого місця.

Поспіхом підняв сумку і поправив на ходу свій піджак вільного крою, який звичайно вибрала Елісон, я направився в кабінет свого можливо-майбутнього-боса. На табличці, що висіла на дверях було написано «Містер Моріяма». Всередині мене як обірвалось. Це прізвище переслідувало мене в найгірших жахіттях, як в сні так і наяву. Думки почали вирувати в моїй голові, але давши собі уявного ляпаса, все скотилося до одного - професіоналізм.

Я постукав у двері і почувши дозвіл впевненою ходою зайшов у кабінет. За столом сидів ще незнайомий мені чоловік із знайомим прізвищем, я видихнув та привітався.

- Добрий день, містере Моріяма, так? - на диво мій голос не тремтів, так як я думав

- Так, і вам добрий день, містере Джостен. Сідайте і давайте не затягувати з цим всім.

Я криво усміхнувся чоловікові навпроти і всівся на крісло, що виявилось капець, яким зручним. Я передав усі документи, резюме та ескізи Моріямі та наша співбесіда почалась.