Why don't you stay?

5. Перший спільний потяг

'- Тобі вже варто піти поспати - Ніл забрав брудний посуд і поставив його у раковину, а я дивився на його спину, ніби бажаючи пропалити її поглядом.

- Вже п'ята тридцять, ти про що, мені за годину вже й виходити пора на роботу - Я по звичці знизав плечима і задумався про те, щоб забити на зарплатню, роботу та кар'єру, а залишитись в цій квартирці, і проспати наступний тиждень.

Хлопець навпроти мене повернувся до мене корпусом, і подивився з поглядом повної серйозності, навіть посуд відставив убік.

- Кіт - Він запнувся - Ендрю, тобі конче потрібно відпочити. Буквально дві години тому ти явився перед моїми дверима, посеред ночі, а я й досі не знаю, як ти дізнався адресу, але не в тому суть. Ти явився ні живий, ні мертвий, і кажеш, що після такого ти хочеш їхати на роботу?! - Останнє речення було сказане занадто голосно, і моя втомлена відізвалась болем, але я це заслужив.

- А ой, я... вибач... у мене фотографічна пам'ять. – Я перевів подих і продовжив – Я можу запам'ятати те, що бачив раз у житті. В перший день, коли ми побачилися, ти розсипав документи, і на одній з них була вся твоя інформація, так що я знаю навіть твою електронну адресу, Ніле Абраме Джостен – Я, правда старався вибачитись, чесно

Хлопець розсміявся і подивився на мене, залишаючи усмішку на губах – Я гадаю, що мене б мав би хвилювати факт того, що ти практично знаєш все про мене, але бог з ним, я встиг побувати в значно гірших ситуаціях

- Ти мені коли казав, що, цитую «знайшов схожість між мною та родиною котячих», що ти мав на увазі? – я звернув нашу розмову в зовсім інше русло, тому що я не засну поки не взнаю.

- Ти від першої зустрічі мені нагадував кота. Форма носа, губ, очей, просто вилитий котик. Багато спав в подорожах, а коли піднімався з крісла то потягувався, так само, як і кіт – В житті своєму не бачив, щоб люди так підло усміхалися - Коли треба було згадувати тебе, ти завжди був котом, ще й з великої букви, цілком нове, підходяще тобі ім'я – це було знущанням! Я кіт? Я думав це жарт. А Ніл ще й так задоволено заусміхався, що я готовий був капцем кинути у нього, навіть з розумінням того, що я босий.

- Моє ім'я – Ендрю. Ендрю Міньярд. Ендрю Джозеф Міньярд. Ніяких котів.

- Пізно, Ендрю Джозефе Міньярд, ти назавжди залишишся Котом – Потім він розвернувся до стільниці, як нічого не бувало, і загрузив посудомийну машинку, а я сидів мовчки, обдумуючи все, що тільки почув. Я в житті ні з ким не був близьким, не враховуючи перших шість років спільного життя зі своїм братом і матір'ю, а тут в одну прекрасну мить, як сніг на голову звалився цей Рудий.