Луна: та я вже зрозуміла, але нехай вже буде так.
Дівчина затихла. Пройшло вже хвилин 30 коли вона почала говорити знову.
Луна: Пейтон.
Пейтон: ось ти і програла.
Луна: я знаю, просто мої руки майже повністю замерзли.
Пейтон зупинився і поставив її на землю.
Пейтон: а швидше ти не могла сказати?
Луна: я думала, що ти програєш...
Пейтон: добре, ходімо. Може так ти трохи загрієшся.
Луна: угу.
Після кількох хвилин ходьби в тиші Луна знову заговорила
Луна: Пейтон, а ти бажання загадувати не будеш?
Пейтон: а ти так хочеш його вже виконати?
Луна: не хочу.
Пейтон: я збережу його до моменту коли ми доберемося до готелю. Як руки?
Луна: все ще холодні.
Пейтон не роздумуючи взяв одну руку Луни і заключив в замок з своєю
Пейтон: іншу в кишеню запхай
Луна: нащо ти взяв мою руку?
Пейтон: щоб загріти її.
Луна була схожа на малу дитину якій зробили комплімент. Така смішна, мила і весела дівчинка
Пейтон: ти така гарна.
Луна: я?
Пейтон: ні, я до он того дуба це сказав. Звісно ти!
Луна: дякую! А в тебе кучеряшки милі.
Пейтон: хах.
Хлопець ще сильніше зжав руку Луни.
Луна: мені скучно.
Пейтон: зі мною скучно?
Луна: ні просто нам нема про що говорити. Давай в правду і дію зіграємо.
Пейтон: впевнена?
Луна: ага.
Пейтон: ну тоді хто перший?
Луна: якщо хочеш то можеш бути ти.
Пейтон: Луна, правда чи дія?
Луна: дія.
Пейтон: а ти смілива. Дай подумаю.
Луна: давай поки щось легке.
Пейтон: присядь 15 разів.
Луна швидко виконала завдання і вони рушили далі. Пейтон взяв її руку знову у свою.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Лісова історія кохання ЗАВЕРШЕНО
FanfictionІсторія про групу студентів, які виїхали в гори. Дорогою загубилися двоє закоханих. Їх випадково залишили у лісі. Їхні почуття починають посилюватися, але головна їхня мета на даний момент - дістатися групи живими і цілими...