Лісова історія кохання ЗАВЕРШЕНО

Частина 9

Луна: та я вже зрозуміла, але нехай вже буде так.

Дівчина затихла. Пройшло вже хвилин 30 коли вона почала говорити знову.

Луна: Пейтон.

Пейтон: ось ти і програла.

Луна: я знаю, просто мої руки майже повністю замерзли.

Пейтон зупинився і поставив її на землю.

Пейтон: а швидше ти не могла сказати?

Луна: я думала, що ти програєш...

Пейтон: добре, ходімо. Може так ти трохи загрієшся.

Луна: угу.

Після кількох хвилин ходьби в тиші Луна знову заговорила

Луна: Пейтон, а ти бажання загадувати не будеш?

Пейтон: а ти так хочеш його вже виконати?

Луна: не хочу.

Пейтон: я збережу його до моменту коли ми доберемося до готелю. Як руки?

Луна: все ще холодні.

Пейтон не роздумуючи взяв одну руку Луни і заключив в замок з своєю

Пейтон: іншу в кишеню запхай

Луна: нащо ти взяв мою руку?

Пейтон: щоб загріти її.

Луна була схожа на малу дитину якій зробили комплімент. Така смішна, мила і весела дівчинка

Пейтон: ти така гарна.

Луна: я?

Пейтон: ні, я до он того дуба це сказав. Звісно ти!

Луна: дякую! А в тебе кучеряшки милі.

Пейтон: хах.

Хлопець ще сильніше зжав руку Луни.

Луна: мені скучно.

Пейтон: зі мною скучно?

Луна: ні просто нам нема про що говорити. Давай в правду і дію зіграємо.

Пейтон: впевнена?

Луна: ага.

Пейтон: ну тоді хто перший?

Луна: якщо хочеш то можеш бути ти.

Пейтон: Луна, правда чи дія?

Луна: дія.

Пейтон: а ти смілива. Дай подумаю.

Луна: давай поки щось легке.

Пейтон: присядь 15 разів.

Луна швидко виконала завдання і вони рушили далі. Пейтон взяв її руку знову у свою.