Пейтон: все одно мені здається, що я подобаюся тобі. Ну я був би не проти бути з тобою. Ти нічогенька...
Луну не аби як здивували ці слова. Та і хлопець ніяк не очікував від себе такої відвертості
Луна: що? Це точно той Пейтон який всім серцем ненавидить мене?
Запитала Луна зупинившись від шоку. Хлопець і сам зупинився та розвернувся на дівчину дивлячись прямо у її вічі.
Пейтон: наче б то я. А щось не так? Мені вже і свою думку висловити не можна?
Луна: можна. Просто...якось не очікувано чути від тебе такі слова. Не образи, жарти і насмішки, а речі які...добре. Закрили тему!
Пейтон: а я хочу поговорити.
Промовляв хлопець стоячи вже майже в притик до Луни.
Луна: добре, але давай продовжимо йти. Вже доволі пізно, можемо не встигнути до вечора.
Голос дівчини вже мимоволі тремтів і було помітне хвилювання від цієї розмови.
Пейтон: а мені так добре. І за час не переживай, встигнемо.
Луна: я все одно наполягаю на тому щоб говорити під час того як будемо йти.
Пейтон: скучна ти. Ходімо!
Пейтон просто повернувся і пішов далі ніби нічого і не було. Натомість Луна була шокована від останніх подій. Отямившись через кілька секунд дівчина рушила за ним.
Луна: що це будо щойно?
Пейтон: а що було? Я виразив свої емоції, почуття, думки і бажання. Чи ти мені забороняєш?
Луна: я ніхто щоб тобі забороняти.
Пейтон: а хочеш бути кимось?
Луна: в якому сенсі? Що ти постійно теми на особистості переводиш?
Пейтон: не ламай комедію. Ти мене прекрасно розумієш.
Луна: не розумію.
Пейтон: розумієш.
Луна: НЕ РОЗУМІЮ!
Пейтон: РОЗУМІЄШ!
Луна: НІ!
Пейтон: хочеш так і продовжувати спорити зі мною.
Луна: а якщо хочу то що? Я добре знаю як ти ненавидиш коли з тобою спорять і вважають твою думку не правильною. То що ти мені зробиш.
Пейтон: звідки знаєш про те, що я не люблю?
Луна: це не важливо зараз. Я ж запитала тебе, що ти зробиш?
Пейтон: я спробую закрити тобі рот. Задоволена?
Луна: хах ти думаєш у тебе вийде. А ти спробуй - зухвало промовила вона.
Хлопець зупинився і зупинив Луну схопивши її за руку.
Луна: ти що робиш?
Пейтон: ти впевнена що я не зможу заставити тебе мовчати?
Луна: більш ніж.
Пейтон: а чому тоді голос почав тремтіти?
Луна: бо люблю тебе?
Пейтон: обманюєш?
Луна: ні...
Пейтон: жартуєш?
Луна: знущаєшся?
Пейтон: це мало бути моє наступне запитання.
Луна:читаю думки, але ми так і не відповіли на питання один одного і ти все ще не закрив мені рота.
Між їхніми обличчями залишалися лічені сантиметри
Пейтон: ти промовляєш це так ніби хочеш щоб я закрив тобі його. Хоча я можу сказати кілька слів від яких в тебе пропаде дар мови і я можу зробити дію. Обирай, слова чи дія?
Луна: я...я не знаю...
Пейтон: і де ж твоя рішучість.
Луна: якби вона була і в тебе то я б вже мовчала.
Пейтон: не можу повірити що ти ость так просто дозволиш мені заставити тебе замовкнути.
Луна: ну тоді давай слова.
Пейтон: це взаємно...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Лісова історія кохання ЗАВЕРШЕНО
Fiksi PenggemarІсторія про групу студентів, які виїхали в гори. Дорогою загубилися двоє закоханих. Їх випадково залишили у лісі. Їхні почуття починають посилюватися, але головна їхня мета на даний момент - дістатися групи живими і цілими...