Ця історія про групу студентів, які вирішили поїхати на відпочинок у гори. Головна героїня – Луна Рей, сіла в автобусі із своєю найкращою подругою – Райлі. Дівчиною яка допомагала у всьому. Всі вони навчаються на факультеті культури та музики. Вся група швидко здружилася і знайшла спільну мову, часто збиралися на прогулянки та пікніки і стали справжнісінькою сім'єю. Але є тут і хлопець який терпіти не може Луну, а вона навпаки по вуха закохана в нього, і як би їй не хотілося показати свої почуття вона не може цього зробити тому вдає, що сама його ненавидить. Про її таємницю знає тільки особистий щоденник дівчини. «Райлі напевне б посміялася з мене, а потім ще й глузувати буде» - думала дівчина щоразу коли хотіла розповісти подрузі.
День поїздки
Луна проснулася в чудовому настрої і зробила всі свої процедури у ванній кімнаті. Для неї дивна така поведінка. Зазвичай вона хоче поспати до обіду, а не прокидатися о 5:30. Дорога довга і важка. Якщо довіряти навігатору то десь о 10 вечора повинні бути на місці. Вони збиралися у доволі дорогий готель, але не 5 зірок, бо як не як студенти. Дівчина приготувала собі бутерброди у дорогу і кілька яблук, бананів та злакових батончиків які поклала в сумку. А ще дощовик, прасолю, 2 пляшки води, кілька пачок серветок, маленьку косметичку, невеликий ножик, термос – чашку, аптечку і пару шкарпеток. Нащо стільки класти у сумку з якою будеш просто їхати у автобусі? Та просто не поміщалося вже у валізу. Дорога до школи займала не більше 10 хвилин, але дістатися туди із великою валізою буде важко. Тому дівчина стала чекати батька, який вже проснувся і має її підвезти до школи. По дорозі вони мали заїхати за Райлі. Через 10 хвилин Луна і її подруга сиділи в машині і були вже майже біля школи. Райлі була зла, сонна і змучена.
Луна: і чому ти не виспалася?
Райлі: та там такий серіал цікавий був і не тільки серіал...
Луна: опа, а ну розкажи
Райлі: та ну, в нас довга дорога попереду. Перше я посплю, а потім все тобі розповім, добре?
Луна: та ладно. А я так добре виспалася
-Мг...
Сказала Райлі вже напівсонним голосом
Луна: ей, просинайся, ми майже приїхали
Райлі: так? Добре вже встаю...
Дівчата вийшли із машини, а тато Луни допоміг їм взяти валізи. Райлі ледь йшла, вона хотіла тільки спати. Луна тягнула подругу, так вони і зайшли в автобус. Сіли майже в самий кінець. Спереду завжди сидять ті кому погано від довгої дороги. Трохи далі ті хто хочуть виспатися. Ну а в кінці, як завжди та сама компанія яка грає карти, правду або дію, передають по черзі елетронки і енергетики, сміються і слухають музику. Луна в принципі відносилася до останньої категорії, але сьогодні сіла із подругою, щоб та виспалася. Там завжди було весело хоч шумно, але весело. Звісно там була людина яка це все починала – Пейтон, Пейтон Мурмаєр. Це саме той хлопець який так подобається Луні. Шатен і справді надзвичайно гарний, карі очі, високий зріст, привабливий хлопчина, але з характером трохи неполадки. Він хоче бути всюди першим і зазвичай так і є, на перший погляд здається що хлопець страшно помішаний на випивці, гулянках, дівчатах і поганих привичках.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Лісова історія кохання ЗАВЕРШЕНО
FanficІсторія про групу студентів, які виїхали в гори. Дорогою загубилися двоє закоханих. Їх випадково залишили у лісі. Їхні почуття починають посилюватися, але головна їхня мета на даний момент - дістатися групи живими і цілими...