Лісова історія кохання ЗАВЕРШЕНО

Частина 14

Пейтон: ти з мене знущаєшся? – прошепотів той їй на вухо. По тілу Луни пройшло сотні мурашок. Шепіт на вухо – її слабкість.

Луна: мені здається, що ти знущаєшся, а так то чому знущаюся, я ж нічого не робила.

Пейтон: нічого не робила вона, дай свою сумочку.

Луна: навіщо?

Пейтон: просто дай – дівчина протягнула йому сумку і хлопець поклав її собі на пах.

Луна: фу, збоченок. Я ж нічого такого не зробила.

Пейтон: ну ну. Точно, нічого вона не зробила, а хто своєю прекрасною заднецею прямо переді мною.

Луна: а ти чого туди дивишся, не маєш жодного права.

Пейтон: я твій хлопець.

Луна: це так дивно звучить від тебе.

Пейтон: ти мала написати Райлі.

ПЕРЕПИСКА

Луна: добрий раночок))

Райлі: ооо

Райлі: ти де пропала?

Луна: історія довга, але якщо так то я з Пейтоном зараз на заправці...

Райлі: що ви там ще робите

Луна: так вийшло, приїду і поясню. Зараз будемо замовляти таксі і їхати до вас. Нам їхати приблизно 3 години.

Райлі: супер

Луна: Пей замовив, воно приїде через 10 хвилин

Райлі: ПЕЙ?????

Луна: ну в сенсі Пейтон

Райлі: та я зрозуміла хто, але як ти його назвала...

Луна: ми просто здружилися, і він читає зараз переписку. Привіт тобі передає

Райлі: і йому теж

Луна: ось і таксі приїхало, па люблю тебе)

Райлі: і я тебе

Переглянуто

Дівчина поклала телефон у кишеню і взявши свою сумку вийшла з Пейтоном на вулицю. Вони сіли в машину, хлопець назвав адрес і вони поїхали в приємному очікуванні відпочинку.

Пейтон: я думаю вона про щось здогадалася.

Луна: вона так, як і всі думає, що тебе ненавиджу.

Пейтон: ти не розповіла їй про це?

Луна: ні, вона мені про Ділана теж мало, що розповідає, хоча мала щось розказати, але заснула в автобусі і далі ми не говорили...

Пейтон: ну я Ділану теж нічого не розказував.

Луна: мені завжди здавалося, що хлопці на рахунок такого дуже скупі на слова.

Пейтон: тобі здається, якщо ми справді любимо то показуємо свої почуття.

Луна: тобто ти мене не любиш?!

Пейтон: люблю, просто ти не така як всі дівчата, ти особлива для мене.

Луна: але ти все рівно не показуєш свої почуття.

Пейтон: а як я маю їх показувати?

Луна: діями.

Пейтон нічого на це не відповів, а просто різко, але ніжно накрив своїми губами мої.

Пейтон: так достатньо?

Луна: дуже навіть достатньо.

Вона трохи почервоніла і опустила голову, щоб він цього не побачив. Натомість він просто поклав свою руку їй на стегно і повільно гладив. Від цього у дівчини ще більше почервоніли щічки. Пейтону цього було мало і він від повільних та ніжних прогладжувань різко перейшов до м'яких стискань від яких дівчині ставало погано, але в хорошому сенсі. Луна різко поклала свою руку на його і зупинила ці дії. Пейтон акуратно нахилився до її вуха і прошепотів: «Щось не так?»

Луна: все так, але не тут і не зараз – так само тихо відповіла вона.

Пейтон: чому?

Луна: бо я хочу щоб твоїм вухам було приємно, а тут такої можливості нема – вульгарна усмішка з'явилася в неї на обличчі...

Пейтон: ти ж моя риба.

Таксист: ми на місці.

Пейтон оплатив і вони забравши свої речі вийшли з авто.