Неправильний підхід до лідера секти Демонів

Розділ 48

Дзі Ханю нарешті стало краще.

Він весь час бурчав:

— Я не ненавиджу гіркоту. Я взагалі не ненавиджу гіркоту.

Джао Дзяньґвею здалося, що сцена перед ним була дуже схожа на ту, коли його шифу вмовляв шиді випити ліки, тож він кивнув і невимушено сказав:

— Ти справді не ненавидиш гіркоту, тебе можна вважати маленьким героєм.

Дзі Хань:

— ...

Дзі Хань:

— Маленьким героєм?

Джао Дзяньґвей подумав, що, можливо, в секті Демонів старші не хочуть так вмовляти молодших, тому він акуратно змінив свої слова:

— Маленьким демоном.

Дзі Хань деякий час був приголомшений:

— Джао Дзяньґвею, тобі також слід прийняти ліки.

Джао Дзяньґвей дуже спокійно відповів:

— Ти мої ліки.    

Тепер він сказав це дуже плавно, навіть не почервонівши.

Дзі Хань сказав:

— Замовкни, хто тут твої ліки? Мене не можна їсти!

Джао Дзяньґвей раптом згадав про давно забутий набір риторики.

— Не можна їсти? – Він намагався пригадати зміст книги. — Звичайно, тебе можна з'їсти.

Дзі Хань сказав:

— Що за дурниці ти мелеш?

Джао Дзяньґвей дивився йому в очі й тихо прошепотів:

— Смаколик для моїх очей*.

*На нього дуже приємно дивитися.

Дзі Хань:

— ...

Дзі Хань був серйозно поранений і не мав сил з ним сперечатися.

З'ївши порцію тофу, він все одно не коштуватиме йому п'ятдесяти грамів м'яса*, він це дозволить.

*«Деякий флірт справді нічого не дасть».

Дзі Хань так думав.

Дзі Хань опустив очі, але Джао Дзяньґвей не відводив погляду.

Після того, як він сказав це речення, чомусь у його пам’яті залишилися лише ці слова.

Смаколик для очей.

Він справді смаколик для очей.

__________________________________

╰(*'︶'*)╯♡