Частина 4. Бажання щасливого життя.

33 10 3
                                    

Хайне кинув юнака, що відчайдушно заплющив очі, таким чином, що половина тіла зіткнулася з землею, до болю в кістках. Схопився за шию, та з надривними сльозами почав невблаганно кашляти.

Звук вістря та леза пролунав в душі – клинок командира врізався в підлогу полоснувши хлопця по щоці, від чого раптом з’явився пекучий біль…пішла кров.

-Якщо цю уранову сировину не вдасться успішно витягти – розріжу твою плоть та кров, а потім витягну й кістки.

Кожне слово військового пролунало дуже чітко, неначе виходячи з глибин пекла.

Сяо Янь зітхнув, тремтячи пальцями, бо раптом зрозумів, що ця людина набагато страшніша за зомбі.

-Гей! Я не дуже хочу тут помирати!,- бугай потягнув студента вгору та штовхнув до передньої частини металевих ящиків, знизивши голос.,- Наш хлопчик такий сміливий! Як взагалі посмів поцілувати когось з наших? Мабуть, не чув, але він славиться своєю охайністю!

Майбутній вчений не міг вимовити й слова, замислився, адже світловолосий не носив респіратора – щось не збігалося.

Звичайно, не хотів, аби його тіло відкопали без кісток, тому продовжив виконувати завдання. Капітан Вайт, злякавшись ситуації, відреагував та швиденько підбіг до підлеглого, аби надати допомоги.

Через десять хвилин перше пристосування було відкрите, а Марк витягнув контейнер, що можна порівняти з колбою.

Двоє вчених видихнули, й продовжили використовувати той же метод, для витягання інших уранових матеріалів, які пізніше звалилися на спину веселуна. Всі приготувалися до виходу, а Бертон досі дивився на юнака, що спалахнув від відчуття страху, з повним бажанням вбивства. Якщо подумати, то він міг дозволити смерть одного студента, під час протистояння зомбі!

Неважливо, наскільки безпорадним почувався Янь – все одно повинен йти за супроводжуючим.

Коли військовий, молодший за званням, відкрив двері, побачив незліченну кількість нечесті, від якої неможливо було закрити прохід. Головний зі спецзагону дістав двосторонні мечі, спалахнули декілька холодних вогнів – голови давно вже мертвих душ полетіли до землі.

Молодший ненавмисно наступив на ці липкі тіла та прорвався всередину, бо чудовиська завжди хочуть свіжої крові, триматися за голову та ховатися – правильне рішення.

Розквіт в епоху КатастрофиWhere stories live. Discover now