Пообіцяй мені

Та до чортової матері мені інший!

Після цього інциденту минуло три місяці. Всі гарно відсвяткували новий рік, різдво та й не тільки ці свята. Настала довгоочікувана весна. Пташки співають, дерева розквітають, любов цвіте наче свіжі квіти.

Ніхто зі студентів не нагадував про ту жахливу новину про Чона і Те. Але як кажуть - буря настає після тиші. Так і сталось.

Звичайний весняний день. Нічого примітного не має. Двоє закоханих прогулятися парком. Аж раптом молодшому закортіло випити теплого чаю та поїсти пиріжків. Ви не думайте що вже в них все було, Чон контролював це процес і омега поки що не виношує в собі маленьке янголя.

Альфа з усмішкою погодився на прохання свого закоханого. Відійшовши на хвилину до прилавку він навіть не замислювався про те, що ж відбувається з його майбутнім чоловіком.

Техьон спокійно чекав його на лавочці неподалік з яскравою посмішкою. Та не судилось цьому дню минутись спокійно.

Невідомий запах. Сон. Машина. Сирий підвал. Оголене тіло в одній спідній.

Прокинувшись від довгого сну він побачив невідомих для себе людей. Через мить з цієї купи людей проходять Чімін та Хосок.

- Ось і настав час розплати, Те - вид лиця Пака був як у психічно хворої людини.  Сміх був аналогічним.

- Нарешті я зможу бути разом з тобою і не бачити як цей Чонгук цілує тебе привселюдно - посміхаючись казав і Хо.

Техьон плакав. Пробував вибратись, щось сказати. Та все було марно. Його привязали, а рот заклеїли скотчем. Сльози так і лились з прекрасних очей омеги.

Страх. Біль. Сльози. Крики.

Ці слова чудово описували стан альфи який вже котрий день не може знайти свого нареченого. Йому боляче. Йому страшно. Уже тиждень він не може знайти собі місця. Живе на одному кофеїні лиш би знайти біжолашного Те. А він навіть не здогадується які тортури відбуваються в нього...

Ще через тиждень Чонгук ходив наче мертвець який ожив наче в зомбіапокаліпсисі. Джин і Джун намагались допомогти, але все було марно.

Четвер. Третя пара. Чонгук гуляє коридором. Йому в усіх можливих натовпах бачиться його істиний. Чімін розгулював з Хосоком. Та раптово підійшовши до Чона почав шепотіти на вушко.

- Чонгук-і ~ ну признайся,  що я кращий, а ніж який там Кім Техьон. - Хлопаючи оченятами казав Чім.