Наша Бородьба

Хто ти ?

Кучерява осіб з темно синім кольором волосся йде по лісу, який був біля хати його родичів. Яких той ненавидів усім своїм серцем. УСРР був розлючений й водночас сильно засмучений. Він агресивно штовхав все що потрапить під ноги, каміння, листя й гілочки. Це був листопад, кінець осені.Було трохи холодно, але на плечах українця не був лише старий, дірявий светр, а на шиї був тонкий шарф. Хлопець мав коротке кучеряве волосся.

УСРР пройшов трохи далі, в лісі не дуже затишно.Зараз усюди голосі дерева, що аніяк не могло підіймати настрій, але українець був рад, що хоча б зараз його ніхто не буде турбувати...

Мої сусіди й мій батько та брат виродки...- тихо пролунало з вуст хлопця, - ненавиджу їх, хай вони всі помруть у стражданні! - на цей раз українець вже не шепотом, а кричав.

Хлопець заплющив очі й замислився по те якби склалося його життя з його справжніми батьками, або СРСР не вбив би їх... Хоч республіка в той момент була зовсім малою, але він був впевнений, що йому б жилось краще з ними, аніж з СРСР.
Українська держава була люта на життя. Мало того що радянський союз змінив його мову, зробивши багато слів більш подібними до російської. Так він ще й заборонив її. А ще він заборонив усім республікам вчити історію своїх батьків.
Тому він майже нічого не знав про свою культуру.
А нещодавно о 1932-33 роках морив його та його народ голодом. Від чого вмерло багато людей...
Хлопець намагався стримати сльози. Стиснувши зуби. Це було дуже боляче згадувати...

Аж раптом він почув шурхіт, який лунав напроти нього. Республіка відразу розплющила очі. Все що він побачив це якийсь силует який шпигував за ним. Це, м'яко кажучи, здивувало хлопця, й трохи налякало.

- Гей! - крикнув хлопець вставши з холодної землі, - А ну стій! - крикнув УСРР.

Українець побіг за силуетом, хлопець швидко бігає, на жаль, мав досвід. Вісім років тому він крав хліб з магазинів. Але саме тому він вже через декілька секунд він був в метрі від шпигуна. Це був рудий хлопець з волоссям середньої довжини, хлопець був доволі високим, він який також не погано бігав, але по ньому було видно що той виснажений. Бо аби в нього було багато сил та енергії, то він би ж втік від нього. Оскільки на вулиці був листопад, це давало республіці перевагу, за голими деревами було вельми складно сховатись. Чому УСРР був рад. Українець посміхнувся своїй вдачі, але варто було кучерявий озирнутися навколо, як раптом рудий зник з поле зору синьоокого.