Наша Бородьба

Ах, Києве!

УРСР вийшов з потяга, взявши свої речі він уже покидав Київський Вокзал, шукаючи свого друга та частково вихователя-Києва, що здебільшого грав роль хорошого поліцейського, порівняно із СРСР, часто Київ називать Києм Чому саме так? А все доволі просто.

По легенді на території сучасного Києва прийшли 3 брати та їх сестра Либідь, старший брата звали Кий, на честь нього й було названо місто, середнього Щек, на часть нього назвали гору Щекавиця, а на честь останнього брата Хорива, теж назвали гору в Києві, а саме Хоривиця. А на честь їхньої сестри назвали річку-Либідь.

УРСР не по волі усміхається згадуючи цю легенду, найцікавіше те, що Кий сам не пам'ятає чи то правда, він каже що вже не пам'ятає. Хоча знаючи Київ, він може щось не договорювати...

Вийшовши із вокзала очі УРСР невільно побачили високого чоловіка, він має трохи вкладене коричневе волосся, впенений погляд, із легкою усмішкою.

-Агов, УРСР! Все таки віршів тебе зустріти, а то заблукаєш ти в мене! До речі, ти не повіриш, у мене можливо побудуть метро! - сказав чоловік, гордо усміхаючись, він схопив хлопця за плече, навіть не давши йому нічого сказати.

УРСР був радий за місто та й по Києву було видно, що він щаслив, УРСР не хотів псувати настрій словами про те, що станції 100% будуть названі на честь радянських діячів, яких м'ягко кажучи ніхто із українців не любив. Але у тяжкі часи, треба шукати позитив, а не погіршувати настрій іншим, чи не так?

Київ та УРСР сіли в машину, що є розкіщю в такий час у СРСР, Кий завжди любить поговорити, інколи посперечатися та обов'язково похизуватися. Але це місто просто неможливо не любити.

- Ну а що в тебе, УСРР нового? - усміхаючись казав Кий, керуючи автомобілем, різко загальмувавши, бо через свої балачки той ледь вчасно помітив червоний колір на світлофорі, ледь чутно лайка зірвалась із вуст Києва.

УРСР навіть замислився чи слід розповідати Кию про нового знайомого чи краще не слід. Але це вагання привело недовго, він все таки вірив розповісти.

- Зустрів, на диво, приємну особу нещодавно...

-Де в Москві? Ой, не бреши, в місті цього виродка немає хороших людей...- сказав Київ, закатуючи очі, а потім немов щось згадав та різко  змінився у обличчі, - не оповідай  інших про що я казав, а то кияни та я  матимемо проблеми...