Час повертатись

222 18 7
                                    

Через декілька хвилин, підліток у врешті решт заплющив очі, а не шоковано дивився на чоловіка якій так спокійно й швидко заснув, не дивлячись на те що вони обидва опинились в такій бентежній ситуації. 
Зробивши вдих, він тихо промовив:

- Усе гаразд, це нормально.
Аж раптом він відчув як руки й ноги республіки обіймають його тіло. 

Від шоку тіло рудого оніміло. Він не міг повернутись, а обличчя його палало червоною фарбою. Миколі здавалось, що він не може навіть дихати в цей момент. Все чого зараз хотів парубок це обійняти УСРР у відповідь, але щось його зупинило. Можливо то був страх, що українська республіка подумає щось не те про нього. Або він просто соромився. 

"- Трясця, як я хочу, щоб ця ніч тривала вічно!" - пролунало в думках  хлопця.

***
УСРР прокинувся о п'ятій ранку, помітивши те що він всю ніч обіймав парубка. Його щоки трохи почервоніли.

- Варто було його попередити, або просто лягти спати валетом, - тихо вимовив кучерявий вставши з дивану.

Він пішов на кухню, яка була поєднана з вітальнею, в якій був канап на якому зараз спить Миколай.

Республіка вирішила приготувати Миколі сніданок, аби хоч трохи віддячити хлопцю.УСРР готував часто та в нього це непогано виходило. Він любить цю справу, тому він з великим задоволенням почав робити простий сніданок. А саме омлет з помідори

Доробивши сніданок, УСРР хотів вже йти додому як почув голос друга.

- Дідько, так не зручно, що гість готує, - тихо вимовив сонний Микола.

Він стояв позаду республіки, дивлячись як той помив посуд та почав прибирати за собою.

- Вирішив хоч якось віддячити, а на гостей чекають, а я просто прийшов звалився тобі на голову, - сказав кучерявий, - Вибач, я напевно піду.

Раптом республіка відчула, як його руку схопив друг. На що УСРР кинув здивований погляд на Миколая.
Микола миттєво відпустив руку чоловіка, та відвів погляд, його щоки трохи, майже не помітно почервоніли.

- Вибач, - сказав він, - але давай разом поснідаємо, а то хто зна цього СРСРа, а якщо він тобі сьогодні посідати не даси?

- Ну гаразд, - погодився республіка, він почав шукати тарілки, але Микола його зупинив.

Наша Бородьба Where stories live. Discover now