-Райлі я йду зустрінусь з Томом, не знаю коли прийду. Якщо що я тебе наберу. -Добре, алкоголь не пий! -Райлі , я знаю, не потрібно мені це нагадувати. Вікі пішла одягатися, накрасилась, взяла олюблені парфуми. Коли вона вийшла подзвонила до Тома. -Привіт, це Вікі. Куди мені йти? -Привіт, до кафе Ластівка. -Добре, через 10 хвилин буду. ☁️чому мені ця назва знайома?☁️ Коли я прийшла, згадала як ми з Пейтоном прийшли сюди щоб купити їжу, а особливо мою наглість щоб він купив мені пільмешків.. В цей момент підійшов Том, і промовив: -Вікі привіт знову! -Ой, привіт , ти так зненацька підійшов. Я аж злякалась, хаахха. -Вибач, не хотів налякати. Вони зайшли в кафе сіли та почали говорити про життя, Том розказав все про себе, нові події які з ним відбулись. Вікі теж розказала. -Ось так і все закінчилось..) -Ого, це звісно сумно. Але дитина це щастя. -Згідна з тобою!:) Том покликав офіціанта щоб щось замовити, та запитав Вікі щось будеш? -Чай і кекс з горішками та карамеллю. -Добре.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Ми пили, та їли. Сміялись, згадували дитинство, школу. Як в один момент мене за руку хтось взяв та вивів з кафе. Мене посадили в машину. Я не могла щось зробити тому що руки мені зв'язали, і рот теж.. Приїхавши я побачила його..
