Сьогодні простий день, я приїхала в село до бабусі.
Бабуся- вставай йдемо збирати картоплю!
-та ні бабусь, давайте завтра
-ти шо дурна?Я викопала картоплю сьогодні, вона шо має згоріти на сонці чи шо?
Я одягалась , випила коров'яче молоко та пішла на город.Ось так виглядав мій лук.
Прийшла я на город , взяла відро та мішок.
Йду йду..
І випадково зашпорталась, та впала на когось.
Я вибачилась і підняла голову що подивитися хто це, це був Пейтон.
-Будь обережніша.
Я ще раз вибачилась , та пішла збирати картоплю.«Після того як розбирали картоплю»
-Бабусь, я піду до кирниці і принесу воду.
-Добре!
Я взяла бутилки і пішла.
Пейтон йшов заді мене, я обернулась і сказала:
-Ей, чого йдеш за мною?
-Хочу тай йду, а що? Не можна?(це було сказано з пристрасною посмішкою.)
Я промовчала.
Коли вже я дійшла до кирниці, пригнулась щоб набрати води.
Але в цей момент хтось мене схопив і приклав щось до моїх вуст, я не збагнула як зомліла..