Ранок понеділка. Задзвонив будильник, я неохоче встала і вимкнула його. Назар ще спав, а я пішла на кухню готувати сніданок, я приготувала омлет, і тут згори спустилися хлопці, я їх не помітила, вони підійшли ближче і сіли за стіл:
- добрий ранок)
- добрий ранок!
- ой… - я заховалася за стільчик і промовила - привіт, снідати будете?
В цей момент по сходам спускався Назар, він помітив що мені не зручно перед хлопцями, і повернувшись назад приніс мені халат, який був на розміри 3 більший, але мене це не смутило і я одягла його, адже як ви пам'ятаєте я була в футболці яка була ну дуже короткою.
Назар насипав всім їсти, ми всі поснідали і хлопці пішли додому, а Владік залишився за столом, Назар почав його ругати:
- ну і чим ти думав взагалі?! А якщо б тебе батьки побачили?! Якщо я ще раз тебе в такому стані побачу зроблю так що тобі більше ні копійки не дадуть! - в цей момент я встала і пішла збиратися.
- а попка нічого така, і де ж ти її підчепив? - запитав з усмішкою Владик у Назара. Той розлютився встав з-за столу, дав брату підзатильник, і пішов в кімнату.
«у кімнаті»
-ну що принцеска, пішли, я тебе підвезу.
Я вдягнулася і ми пішли на вулицю, проходячи повз кухню до виходу я попрощалася з Владіком і помахала йому, а Назар тим часом ішов за мною, показав йому кулака і сказав щоб збирався в школу.
- а ти мене не підвезеш? - жалісно сказав він.
- ні, таксі визвеш!
Ми вийшли з дому і попрямували до машини.
- ну що? Куди їдемо? - запитав Назар.
- спочатку до мене додому, мені потрібно переодягнутися і взяти необхідні речі.
Ми приїхали до мого будинку:
- зачекаєш мене тут? Я скоро)
- ну тоді я по каву сходжу, ти будеш?
- ні, дякую. Я побігла.
Я пішла до під'їзду, як на зло не працював ліфт і мені довелося іти на 8й поверх пішки. Я піднялася, зайшла в квартиру, батьків вдома вже не було. Вони зазвичай йдуть рано. Я пішла до себе в кімнату, переодягнулися в шкільну форму, зробила собі легкий макіяж і пішла. Я вийшла з під'їзду, де мене чекав Назар.
- ти така гарна, - він хотів мене поцілувати, але я ухилилася і промовила, - немає часу, ми запізнюємося. Я вже пішла а він залишився на місці.
- ну один поцілунок, я багато прошу?
Я розвернулася, підійшла до нього і поцілувала, - ну вибач, я просто не люблю запізнюватися, - він нахилився до мене, в я його поцілувала. Він з усмішкою на все лице взяв мене за талію і повів до машини, ми сіли і поїхали. Він зупинився перед самим входом до школи, чим привернув увагу майже всіх. Я побажала гарного дня вийшла з машини і пішла до школи. Він тут же зрушив з місця і поїхав. Я зустрілася з подружками, Лізою і Аліною. Ми обмінялися новинами, адже всі вихідні майже не спілкувалися, і вони почали розпитувати хто мене підвозив до школи і куди я ділася у п'ятницю після гри. Я їм пояснила, але я сказала їм не правду. Ну я тільки про клуб їм не розповіла, ну і про Назара. Я просто сказала що була з хлопцем. Продзвенів дзвінок і ми пішли до класу. Перший урок математика. Наша класна керівник подякувала тим хто відвідав гру і попередила про ще одну гру, яка буде у вівторок, тобто завтра.
- гра буде між нашою шкільною командою, та командою школи №17 як і в минулий раз, - я навіть зраділа, - але на цей раз підуть інші учні.
- А я? - викрикнула я.
- і ти. - сказала класуха і продовжила урок.
Під кінець уроку мені написав Андрій, так, той самий із клубу.
Андрій:
- привіт, пам'ятаєш мене?
- привіт, так.
- як справи?
- нормально, я не уроці. Ти щось хотів?
-так, ти будеш на грі завтра?
- буду.
- чудово, там і побачимося.
Продзвенів дзвінок і я пішла в туалет,там я підправила макіяж і пішла до наступного кабінету. Уроки закінчилися і я пішла додому, приводить себе в порядок. Адже я декілька днів не робила масочки і скраби. Залишок дня я провела в повному релаксі. Але перед ти як я йшла спати мені зателефонував Назар, в нас була дуже відверта розмова, а в кінці він задав питання:
-Даша, що між нами відбувається? - а в моїй голові проскочила лише одна думка, - чому він назвав мене Даша? Він рідко називає мене так!
- я дуже втомилася сьогодні, давай завтра продовжимо.
