Арета

Розділ 3

"Невже мій квест "Знайти-Де-Заночувати" нарешті закінчився?" — зітхаючи з полегшенням, тихенько промовила до самої ж себе.

Маю надію, що після п'ятнадцяти днів вештання по друзям та дешевим мотелям мій кочовий спосіб життя зміниться і я нарешті зможу осісти.

За відносно невисоку ціну вдалося винайняти кімнату біля метро, що нереально зручно, враховуючи розташування мого нового місця роботи. Трикімнатне помешкання з просторою спільною зоною, де можна проводити час із сусідами, наприклад за переглядом улюблених фільмів. Ця, так звана, спільна зона складається з кухні, їдальні з великим темно-сірим столом, який чудово гармонує з іншими меблями в кімнаті, та добре освітленого коридору з гачечками для верхнього одягу та полицями для взуття. Оскільки стін між умовними коридором та кухнею немає, складається враження безлімітності. Як би точніше описати? Чи відоме вам відчуття, коли навіть дихається легше та вільніше? От щось на кшталт того.

У моїй кімнаті є ліжко, письмовий стіл з лампою, полиці замість шафи і величезне вікно. Все чисте, у хорошому стані й однаковому стилі, що робить кімнату охайною. Що ще треба для нового старту? Ідеально!

Сподіваюся, що з сусідами мені пощастить так само, як із цією милою і водночас функціональною кімнатою.

До речі, я влаштувалася у кол-центр благодійного фонду, де приймаю різного роду дзвінки та перенаправляю їх вже до інших відділів. Робота нескладна, графік нещільний і є можливість поєднувати з навчанням, а зарплатню платять два рази на місяць. Оскільки є вільний час, то я ще понагрібала різних шабашок онлайн. Буває доводиться жертвувати сном за невеличкі гроші, але я відмовилася від фінансової підтримки батьків, тому кожна копійчина важлива. Щоправда, я таки попросила батьків оплачувати мої сеанси психотерапії. І вважаю це цілком чесним, оскільки вони безпосередньо приймали участь в тому, що і викликало погіршення мого психоемоційного стану.

Почувся звук відмикання вхідних дверей. Саме час познайомитися з іншими мешканцями, та я чомусь трохи хвилююся.

"Привіт! Я тепер буду жити з вами! Давай знайомитися?" — енергійно протараторила я, вискочивши до коридору.

Біля дверей стоїть переляканий юнак з припіднятою ногою та зігнутими руками перед обличчям, наче намагається захиститися від швидко наближаючогося м'яча.