Арета

Розділ 7

 "У мене стільки питань! Ааааа!" — не могла стримати я захват і цікавість. — "По-перше, як ти міг переплутати Бена з дівчиною?! Я ні на що не натякаю, але ти бачив його плечі?"

"Почекай! Я ж наголошував, що тієї ночі я не був спроможним, ні чітко бачити, ні ясно думати," — виправдовувався Микити. — "Та й тоді Беник ще не ходив до залу і виглядав майже так само кволо, як і я. Хоча в моєму випадку стрункість тільки підкреслює елегантний шарм, притаманний мені ще з дитинства."

"Як в таке вузеньке тіло запхали таку роздуту самооцінку?" — глузувала я, демонстративно скануючи очима Тосю з голови до ніг.

Микита насупив брови, але миттєво змінив вираз обличчя на хитрий та запитав:

"Мені подобається, як ти цікавишся мною та моїм тілом. Продовжуй!"

На відміну від Микити мене досить легко змусити червоніти, тому я поквапилася змінити тему:

"Як вам вдалося побудувати міцні дружні стосунки після такого інтимного знайомства? Чи я помиляюся... і ви зовсім не друзі..."

"Це довга історія. Залишу її на наступний раз," — загадково усміхаючись, відповів довговолосий юнак.

Хвилясте волосся заправлене за вухо відкриває оку маленьку чорну сережку, яку я раніше не помічала. Брак освітленості у кімнаті розкидав тіні таким чином, що вилиці Микити виглядають ще гострішими. Він дивиться на мене глибокими хижими очима, від яких, здається, немає шансів приховати навіть найтаємніші думки.

Ще за часів навчання у школі я не любила зорові контакти, а затяжні погляди у мій бік змушували почуватися некомфортно та лякали.

А зараз я сиджу наодинці з малознайомою людиною, чиї очі прикуті до мене і нагадують очиська голодного тигра, що помітив беззахисного маленького кролика. Не виникає занепокоєння чи дискомфорту. В мені живе чітке усвідомлення, що я у безпеці, і що мене ніхто не скривдить.

"Чому ти мені це розповів? Ми ж не так давно один одного знаємо, а історія вельми особиста," — поставила я чергове питання.

"Це був тест," — спокійно відповів Микита. — "Ти пройшла випробування, вітаю!"

Роздратованість намагалася взяти верх і виповзти назовні, та я стримувалася. Напевне, на моєму обличчі жирним шрифтом було написано, що я все ще нічого не розумію.