королівство спалених зеркал / monari

1

З протяжним болем по всьому тілу я відкрила очі ...
Холодне , сине , зимове небо . Через біль я змусила свою шию поворухнутися в бік , важко моя голова впала на бік , я побачила товсту , сіру, льняну мешковину ..

Я лежу на ній ? Мене несуть кудись !?

Я почула важкий юначий голос над собою ..

- цікаво , як вона взагалі цілою залишилась?
- місцевий пастир сказав , що вона разом зі своєю матір'ю згоріли до хрусктого попилу .
- виходить , ця дівчина повстала з попілу ?
- Себастьян , не задавай дурного питання . Просто тягни її , до воза ще пару миль .
- ну та .. не була б вона спаленою на багатті відьмою , повставшою з попілу своєї рідні , відправила б нас панна Лунарія за нею в інше королівство?
- стули пельку і тягни !

Голоси стихли , лише гучне , важке дихання юнаків залишалось ...

Неймовірного зусилля мені коштувало ще трішки повернути голову , аби побачити себе ...
Господи милостивий .. вся моя шкіра була покрила чорною кіптявою в перемішку з попілом ...
Ніби мене обмастили тією бридкою олійною зутою , що мастять коням підкови на полярні ночі , аби вони не примерзали до клятої криги ...

Я згоріла ?! Моя мати ? Сестри ?
На мить я побачила проблиск чогось у своїй голові , кадри ..
Вогонь ?!
Свідомість покинула мене , і я занурилась у спогади ..

Глибока ніч , мене , в моїй спальні в'яжуть і тягнуть до коридору ..
- Що ви кляті нелюди робите ! Відпустіть мене ! Заради господа , що ви коїте !?
З спальні моєї сестри я почула відчайдушний крик ...

- Алісон ! Мамо !! Допоможіть мені !!

Я почала ще сильніше вириватися з лап кривдників .
Я вдарила одному з них ногою в коліно , його хватка послабилась , з усієї сили я вдарила другого в живіт ліктем , і дивом вони майже не тримали мене , я змогла вирватись з їх ворожих лап , зовсім босою , я побігла до кімнати сестри ..
Вже зупинившись у дубовій проймі дверей , я побачила як двоє чоловіків приймають мою сестру на її посталі , один з яких тримав її руки , а інший , стоячи біля її ніг , знімав картуза .. я в мить вхопила щупа, яким кожного вечора мати закладала дрова до каміну , вхопивши його , я налетіла на кривдників , почала мудохати їх тим щупом , не знаючи що інший край того щупа був накалений до красна , адже лежав в ще тліючому вугіллі ...
Щуп летів по їх обличах , змушуючи їх стогнати від глибоких опіків , з яких в мить злазила запечена шкіра .