королівство спалених зеркал / monari

7

Підвівшись на ноги , я витерла очі рукавом ...

- надіюсь , ти не доживеш до цього моменту, бо коли я відкрию себе , я буду мучити тебе, поки не станеш кров'ю.

Розвернувшись до коня , який опустив голову в підлогу , ніби не бажаючи бачити що відбувалось .

- ну що хлопче , час .

Підготувавши коня , я сіла на нього верхи , відчувши як це всеж таки , сидіти в чоловічому седлі , коли ноги по обидві сторони . Після стільких років знущання в жіночому сідлі , в довгій сукні , я відчула себе як ніколи вільно від жіночих ланцюгів етикету .
Обережно вивівши коня по вузькому дворі , я спочатку стримувала його , натягуючи повіддя , але скоро я зрозуміла що цей кінь сам знає що робити , і стримувати його , як мінімум зневага для такої великої , пекельної тварини , чиє ім'я, ім'я великого демона , і думаю , недарма його звати саме так .

Дорога повинна була бути довгою , та й не дуже то я її й знала .
Я відпустила повіддя , кінь на мить зупинився , не розуміючи що це означає.
Я нахилилась вперед , майже лягаючи на його шию ..

- Африроне , я тобі не господар , я такий самий слуга тобі , як і ти мені . Веди мене потрібною стежиною .

Кінь ніби набряк всім тілом після почутого, заіржав і став дибки , б'ючи повітря копитами . Мені прийшлось вхопитись за його гриву , аби не впасти .
Кінь запалав тим самим вогнем що й тоді , в конюшні , й розвернувшись в інший бік від стежки , риссю помчав в глибину невідомого мені раніше лісу.

Над головою тріщали гілки , під копитами коня горіза земля , а грива палала так , що давала змогу хоч щось побачити серед густоти лісу . Кінь сверепо біг оминаючи дерева .

Через деякий час , я замітила що ліс почав рідчати , все більше світла з'являлось серед гілок, і в момент, я почула бурхливе биття води .. річка ? Водоспад ? Що там ?

-Африроне стій! Я чую ріку !

Не встигла я вхопитись за повіддя й зупинити коня , як переді мною з'явився обрив метрів 30 , а знизу величезні сколи й бурхлива річка , що зносила все на своєму шляху..

- АААА!

Я заплющила очі , вже прощаючись з життям , притиснувши голову до палаючої гриви ..

Я помру ... Я помру разом з ним ...

Момент , різкий стрибок...
Аривідкривчи очі , я побачила під собой обрив .. я летіла над ним .. так близько , й так смертельно .. невже це мій кінець?!