Створений з вогню та крові

Холод назовні, всередині жар

- Будь ласка, проходьте.  Молодий містер Чхве чекає на вас.

Техьон ніяково усміхнувся дворецькому і пройшов усередину величезного будинку, адресу якого було написано на листку, що зараз стискав Кан у кулаку.  Все було настільки розкішним і красивим, що захоплювало дух.  Цілком у стилі Чхве Бомгю.  Не те що у Техьона.

Він сам по собі був надто простим, надто наївним та сірим на відміну від свого коханого.  Він був на всі сто відсотків впевнений у тому, що зовсім не підходить цьому прекрасному юнаку.  Але якщо в нього з'являлася можливість хоч трохи побути поряд з ним, він не міг нею не скористатися.

Дворецький провів Техьона в обідню залу з довгим столом, за яким сидів Бомгю і щось писав у якихось паперах.  Він виглядав занадто серйозним і зосередженим, і тому страшенно гарячим.  Те закусив губу, нервово переступаючи з ноги на ногу, стоячи за прислугою.  Він розглядав кімнату, яка майже повністю була у білому та золотому кольорах.  Від захоплення Техьон навіть злегка розкрив рота, але потім смикнув себе, згадавши що непристойно ось так от витріщатися.

- Містер Чхве, до вас прийшов гість.  - повідомив дворецький і Бомгю нарешті підняв на них погляд.

Побачивши Техьона, Гю раптово яскраво посміхнувся, а серце Кана зробило кульбіт.  Йому раптом здалося, що посмішка була якоюсь... Ніжною чи що?  Та ні, йому точно здалося.  З чого б Бомгю дивитись на нього з ніжністю?  Але щось усередині нього затремтіло від цього погляду і Те теж не зміг стримати посмішки.

- Доброго дня, Техьоне!  - вигукнув Гю, відклавши папери вбік.  - Як же я радий тебе бачити!  Проходь!  Сідай!  Відчувай себе, як удома!  Грег, подай чай та пиріг до столу.

- Зараз, сер.  - кивнув дворецький і покинув кімнату, залишивши їх наодинці.

Техьон ніяково підійшов ближче і опустився на розкішний м'який стілець з високою спинкою, запропонований йому, спостерігаючи за тим, як Гю складав документи в одну стопку і прибирав їх зі столу.  Він звернув увагу на руки, старшого і ніяково закусив губу.  Руки Бомгю були надзвичайно красивими.  Широкі долоні з довгими пальцями та безліччю перстнів на них.

- Я дуже радий, що ти прийшов!  - промовив Чхве, змусивши молодшого знову подивитися йому в обличчя.  - Ти буквально рятуєш мене від усієї цієї чортівні з паперами.  Ох, я так ненавиджу це, але тепер я можу поговорити з тобою і більше не заповнювати ці безглузді документи.