Створений з вогню та крові

Вранішня роса на пелюстці тендітної квітки

Ювелірна крамниця буквально блищала чистотою.  Техьон з самого ранку наводив тут порядок, бо знав – сьогодні прийде ВІН.  Той, про кого він не переставав думати ні на мить.  Вчора Бомгю прислав до нього гінця, який повідомив про те, що його господар прибуде наступного дня, щоб забрати своє замовлення.

Техьон хвилювався, страшенно переживав.  Створена ним обручка була гарною.  Так сказав містер Бредлі, це бачив і сам Те.  Але... Що, якщо Бомгю не сподобається?  Саме в цей момент виникали сумніви.

Кан кілька разів витер усі поверхні лавки до блиску, переставив з місця на місце прикраси, поправив тюль.  Востаннє протер ту саму обручку від пилу і поклав у гарне пакування.  Він метався по магазину, іноді обслуговуючи клієнтів, що приходили, і намагаючись приховати нервові жести.  Усередині все тремтіло від передчуття і від страху одночасно.  Бомгю буде тут... Він зможе його побачити... Він зможе поговорити з ним...

У певний момент дзвіночок над дверима задзвенів і в приміщення увійшов той, на кого Техьон так чекав.  Високий юнак у класичному коричневому костюмі, виглядав досить просто, але для Кана він був восьмим дивом світу.  Як тільки він побачив його, метелики в його животі станцювали вальс, лоскочучи своїми крилами його зсередини.  Коли вони перетнулися поглядами Бомгю сонячно посміхнувся, через що Те сором'язливо сховав очі і розплився в посмішці.

- Привіт, Техьоне.  Як ся маєш, мій прекрасний друже?  - спитав Гю і опустився в невелике крісло, де зазвичай сиділи клієнти, ретельно підбираючи прикраси.

- Ну... Я... - промовив Техьон, а потім подумки дав собі ляпас.  - У мене все чудово.  Працюю не покладаючи рук.  Але, добре, що ця робота мені подобається.  Тож я не втомлююся.  Точніше це приємна втома.

- Це найголовніше, Техьон-і.  Головне, щоб тобі подобалось.  - засяяв Чхве, а у Те серце затрепетало від такої форми його власного імені, вимовленої його голосом.  - Я давно хотів зайти до тебе, але якось життя не давало зручного випадку.  Але ось і причина є.  Обручка, яку я в тебе замовляв.  Насправді я радий тебе бачити.

"А я який радий... - подумав Техьон. - Цей юнак і не уявляє наскільки він неймовірний. Немов крапля роси на пелюстці троянди після дощу. Найпрекрасніший. Шкода, що... Не мій..." Те не міг надивитись на нього.  Такий гарний сидить і зводить з розуму.  І десь гострим болем у грудях згадується те, що їм ніколи не бути разом.  Те закусив губу.  "Не думай, не думай про це, дурний! Він не повинен здогадатися про твої безглузді почуття!"  - подумки сам собе лаяв Кан.