* Від лиця Раї *
* Вчорашній вечір, зустріч у кабінеті Директора *
Я пішла до кабінету Дамблдора.
Я уже була біля дверей у кабінет Дамблдора і постукала у них.
Мені ніхто не обізвався.
Я вирішила, що просто ось так і зайду.
Я зайшла у двері, з початку я оглянулася на право потім на ліво, вверх і вниз. У кабінет просто так учнів не пускали, тільки якщо хтось з учителів або Дамблдор сказав прийти у його кобінет.
Я ще у кабінеті Директора не була, тому було цікаво дивитися та розглядати усі деталі, які там були.
Я стояла по середині залу у кабінеті , і нікого не бачила.
Я стояла та дивилася на все , що була на вкруги мене :
Старий стіл який на вигляд був аж на сто років,
Великий круглий , позолочений купол з різними узорами, які показували магію,
Багато позолоченого інтерєру, як наприклад - високий коричневий стіл , який учні дуже часто можуть побачити у великому залі коли Дамблдор говорить свою річ, якась невідома мені підставка ... Не розумію навіщо вона,
Я б могла і дальше перелічувати, но ось мене уже покликав Дамблдор, і я пішла.
Мені було моторошно, оскільки на уроці була не най краща обстановка і я уже боюся, що там може статися...
- Доброго вечора, профессор : ввічливо привіталася я, у моєму голосі було чутно як я переживала.
Дамблдор сидів дуже збентежений на перший погляд.
Мене це ще більше лякало.
- Доброго : відповів після не дуже довгої паузи Дамблдор. Він чомусь зітхнув і сказав: - Місс, при сідайте от сюди : Директор вказав на крісло яке стояло не далеко від його.
Я сіла і промовила:
- Профессор Дамблдор, на пророччі Профессорка була дуже збентежена коли заглянула у мою кружку, також я бачу що і ви якісь не свої... Якісь... Збентежені... Скажіть будь ласка, що сталося
- Я звісно вам розкажу ... Но я... Но мені боляче вам говорити таку інформацію... Я не знаю як вона... Вибачте, я навіть не знаю як правильно мені сказати : говорив директор.
