Зайшовши я почув тяжкий видих Мадам Помфі. Мені це не сподобалося..
- Мадам Помфі, ну що там?
- О, Теодоре, мені шкода, але її ніяк уже не вилікувати... Занадто сильна кровотеча була. Слава Мерліну, що хоча б внутрішнього кровопролиття не відбулося... Для людини така втрата крові на раз приречена смерть яку чекати довго й не потрібно максимально до п'яти хвилин, а Майя якимось не зрозумілим мені та й певне більшості медикам чином ще жива, та є мінімальний пульс. В такому разі коли людина після такої кровотечі за такий період часу ще живе обов'язково потрібно як най скоріше бігти у аптеку та купити ліки "Скрамплед", тільки цими ліками можна зробити так щоб прискорився пульс і можно би було б знайти донора.
- Тоді я біжу до най ближчої аптеки!
На ці слова нічого Мадам Помфі не відповіла, і тільки як хлопець понісся з крила вона опустила голову та сіла на табуретку біла пацієнтки чекати хлопця.
_теодор_
Після слів мадам Помфі я вирішив, що мушу бігти у найближчу аптеку щоб купити лікарство.
Я
пулею вилетів з Хоґвортсу і як омога швидше побіг до аптеки за тим лікарством. Коли я біг я думав, що я потім скажу Майї, і як потім буду дивитися їй в очі? Ну так, я нічого поганого не зробив, а навіть навпаки, але я завжди був холодний до неї, я х неї насміхався, постійно до чогось чіплявся, що вона якась не така, товста, тупа, дурна, не гарна і багато інших слів, які не дуже приємно почути дівчині... І як мені буде викрутитися якщо мадам Помфі розкаже їй, що я за неї переживав? Бігав за ліками? Приніс у мед-пункт? Побився з батьком в кінці кінців! З цими ужасними думками я добіг до аптеки. Слава Мерліну - черги не було, я сааро підбіг до каси сказав, щоб вже і негайно дали ті ліки. Але я думаю, що і без моїх слів аптекарка принесла б ті лікарства зі швидкістю світла, тому що, як тільки вона почула назву в неї аж очі розширилися, вона напевно знала, що такі ліки купляють тільки тоді якщо людина при смерті. Одна хвилинка і вже я вибіг з аптеки. Я переживав. Тут я згадав, що для Майї не тільки ліки потрібні, а й донор! У мене було стільки проблем! Потрібно ще взнати яка група крові у неї, щоб знайти донора. Вот я прибіг до школи, і також пулею побіг до медичного пункту. Вот я прибіг
-я приніс!
- чудово Теодоре!
Жінка підійшла ближче і забрала в мене лікарство.
Далі Мадам Помфі попросила мене вийти з мед-пункту
З
вісно ж я вийшов і чекав під дверима. В інших на той момент були уроки або обід або сніданок або вечеря , з цими всіма проблемами я й зовсім не слідкував за часом, але я знав що маю бути присутній біля неї.
Під дверима я чекав по відчуттях цілу вічність і ще п'ять років, але як потім виявилося я стояв під дверима не більше двох годин .
Мадам Помфі відчинила двері та сказала, що я можу зайти, я звісно ж зразу забіг і сів біля дівчини. І потім запитав :
- Мала Помфі, з нею все буде гаразд?
- Не переживай, юначе, все буде добре. У продовж сьогоднішнього - завтрашнього дня вона має прокинутися
- це дуже добре звісно, але ви ж казали що їй буде потрібний донор крові
- коли я провела потрібне лікування коли ти вийшов я побачила, що донора не потрібно. Вона дуже сильна дівчина. Коли людина втрачає стільки багато крові у дев'яносто п'яти випадків все закінчується трагічно, якщо ви мене розумієте.
А зараз, Теодоре йдіть у вашу гостинну до друзів і скажіть, що дівчина у порядку. Коли вона прокинеться і дасть дозвіл на те що я сказала вам, що вона прокинулася я вам повідомлю.
Я лише махнув головою і пішов до Драко, Пенсі, Асторії, Дафни і Блейза. Я вибіг медичного крила і побіг в гостину. Коли я там був компанія як не дивно була там. Коли вони мене побачили зразу почали питатися за Раю, і я їм все розказав. Вони були дуже раді, але всіх бентежило те що ніхто не знає чи повідомлень нас , що вона прокинулася і що з нею все в порядку? Все що нас залишалося - чекати. Тим ми і займалися. Всі старалася відійти від теми і поговорити УСІ РАЗОМ, але я пішов в кімнату і дивися в потолок. Я навіть встиг заснути як тут чую, що щось мене б'ю по лобі дивлюся, а тут ворон з листом, забрав листа, відкрив його і там писало, щоб я йшов до мед-пункту. Я зірвався з місця і побіг в написане місце зі всією швидкістю. Але тут я ріско торможу перед самими дверима і думаю як я буду якщо щось дивитися у очі дівчині? Я ж її ненавидів, а тут... Така не очікувана проява ласки, турботи... Як вона буде на це реагувати..? Я довго думав в вирішив, що не піду... Рано чи пізно вона прийде в головний зал і гостину...
-------------------------------------------------------------------------------_--------------_
Ось така частина вийшла! Вибачайте за те що пропадаю, наступна частина уже в процесі.
