5. Алекса та Клара

31 7 2
                                    

Хмаринка густого диму вилетіла з вуст і розлетілась квадратною кімнатою. Ентоні знову затягнувся, розглядаючи світлі стіни крізь сиву пелену байдужими очима. Кімнатою роздався стукіт. Чоловік ліниво повернув голову ліворуч — до його джерела. Над підвіконням завис хлопець, намагаючись відчинити вікно. Поруч з ним на підлозі лежала розчинена металева коробочка й розкидані довкола цигарки.


— Чорт! — ледь чутно кинув хлопець.


— Облиш. — чоловік скривився, висловлюючи свою зверхність повною мірою. Хлопець навіть не подивився в його бік і продовжив збирати. Поставивши повну коробку назад і віддаль, аби не зачепити знову, таки відчинив вікно. Ентоні нічого на це не сказав, лише провів його поглядом. Дим поволі посунув до вікна. Лекса, ігноруючи присутність чоловіка в кімнаті, плюхнувся назад у ліжко. Ентоні знову затягнувся, стискаючи сигарету між двома короткими пальцями. — То, куди ти вчора втік?

— Це тебе не стосується. — обличчя ледь перекосилось від цього питання й серцебиття прискорило темп. Лексі довелось докласти зусиль, аби відповісти рівно.

— Знову був у клубі чи... — чоловік струсив попіл з сигарети в павзі, спонукаючи хлопця завершити за ним речення.

— Відчепися. Я хочу спати. — Алекса відвернувся до стінки й міцно заплющив очі за принципом "я не бачу, отже і мене не видно".

— Раніше лягати треба. — з вуст, разом зі словами, вилетіла чергова хмарка, заповнюючи кімнату. Лекса вловив шарудіння одягу, і якась його частина видихнула з полегшенням, проте дарма. Звук зник, а Ентоні все ще сидів у кімнаті. Лекса роздратовано розвернувся до нього.

— Що ти взагалі тут робиш?

— Прийшов розповісти про нову роботу, а ти спиш. — той знизав плечима, зручніше вмостившись у чорному комп'ютерному кріслі. Крісло тихенько рипнуло під ним.

— І ти вирішив викурити мене звідси?

— Ну ти ж сам ніколи не вилазиш.

"Ніби є чого вилазити". — крутилось на язику, проте хлопець все ж не наважився сказати вголос. Лекса зі стогоном сів, подумки прощаючись зі сном:

— Кажи.

— Двадцять другого зачистиш одне місце. — Ентоні нарешті облишив цигарку й тепер дивився прямо на Лексу.

Поза очимаWhere stories live. Discover now