Надворі вже кілька годин панувала непроглядна темрява. Теплий бриз скуйовдив розпатлане волосся. Хлопець прибрав з очей чуба. Увесь квартал повільно занурився в сон. Крім однієї будівлі, однієї кімнати, одного вікна. Саме туди Алекса і тримав свою путь. Він спустився з даху водостічною рурою до вікна на третьому поверсі, шибки якого пропускали тьмяне світло. М'яко ступив на старий паркет, той навіть не рипнув. За дві повні книжок полиці від Алекси сидів хлопець. Під єдиним джерелом світла у залі — настільною лампою — його біляве волосся здавалося золотавим, а шкіра під тонкою білою сорочкою відблискувала бронзою. Нетерпляче подолавши відстань між ними, Алекса вправним рухом вихопив з кобури пістолет хлопця і притулив ствол до його потилиці.
— Пау! — хлопець здригнувся. — Вам слід бути обачнішим, пане поліціянте.
— Не називай мене так, з твоїх вуст це звучить як образа. — Раске обернувся.
— Це що, ваша зброя? Та ти жартуєш! Де це взагалі відкопали? Таким уже давно ніхто навіть не цікавиться. Не пригадаю, що б взагалі бачив щось схоже в крамниці. — Лекса зважив його в руці. — З цього мотлоху лише в притул стріляти й згодиться.
— То, чому не вистрілив? — ось вона, та усмішка, заради якої Алекса так поспішав сюди.
— Бо в цьому випадку я більше не скуштую твоїх чарівних млинців... До речі, де вони? — очі хлопця жадібно забігали поверхнею стола.
Раске задоволено посміхнувся і дістав з наплічника прозорий лоток:
— Ось, — простягнув він. — Тільки не захляпай тут нічого.
— Мг! — вже жуючи кивнув Алекса. Млинці були ледь теплі, проте це не псувало смаку помідорів, сиру та м'яса, завернутих конвертиками. Він примостився на підлозі поряд зі столом, підібгавши одну ногу під себе. — Ти вафкий!
Раске запитально поглянув на хлопця. Той, ковтнувши, продовжив:
— Чому я тебе не застрелив. Бо ти важкий. Я не витягну звідси твоє тіло, а лишати його тут ризиковано — надто багато слідів та доказів, що... — Алекса розповідав, жестикулюючи руками. І, коли рука з млинцем опинилася неподалік голови Раске, він нахилився і відкусив шматок. — Гей, це моє! Ти собі ще таких вдома зробиш, не об'їдай дитину!
Раске розвів руки й стенув плечима. Раптом його увагу привернула темна пляма, що відблискувала під світильником на футболці. Він підійшов до Алекси. Ухопив його за руку і задер рукав одежини. Бліде плече від ключиці перетинала неглибока, проте довга подряпина, з якої тонкою цівкою сочилася кров.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Поза очима
Fiksi UmumЩо може бути спільного між хлопцем, що шукає вбивцю свого батька, і хлопчиною, чиє життя перетворилося на суцільну пастку? Оріджинал про стосунки двох хлопців, що живуть по різні сторони закону. Один - поліціянт-стажер, йде стопами вбитого батька, і...
