- Алло. - хмаринка теплого подиху розтанула у крижаному повітрі. Низьке зимове сонце, заховане за багатоповерхівками, останніми променями підфарбовувало блакитний сніг у помаранчевий. У цій частині міста новорічних вогників та інших прикрас було небагато, та Лексі це було до вподоби: принаймні десь хаос гірлянд не виїдав йому й так втомлені безсонними ночами очі.
- Привіт, сонце. - роздався знайомий, безтурботний голос. - Вибач, я затримався. Ти вже на місці?
- Вже ні. Я простояв там годину. І дуже змерз. - на підтвердження Лекса шмигнув носом. У відповідь на свій докір він почув лише невдоволений видих. Хоч крізь динамік розібрати було складно, та хлопець був певен, що саме так вчинив його коханий. - Я біля відділку. У тебе є сім хвилин, щоб виправитись.
- Слухаюсь, пане. - Раске знову пожвавішав. - Може зайдеш усередину, зігрієшся?
- Ні, для мене це досі моторошне місце. Шість хвилин. - переступив з ноги на ногу.
- Зрозумів, біжу.
Алекса хотів кинути ще шпичку, проте один короткий гудок перервав його. Він заховав телефон у задубілих пальцях до кишені й вмить відчув, як ними розливається м'яке тепло. Хлопець підняв плечі й глибше занурився в шарф, так, що тепер було видно лише його очі та чоло. Сонце майже сіло; увімкнулись дорожні ліхтарі. У їхньому світлі раз по раз виблискували дрібні сніжинки.
Скляні двері відчинились, і з них показалася постать у темному пальті. Раске посміхнувся й за мить опинився поруч з Лексою, простягаючи руки для обіймів.
- Якщо я витягну руки з кишень, то перетворюсь на крижинку. Я забув рукавиці. - відповів на запитальний погляд, невдоволено висунувшись із шарфа.
- Ось, візьми мої, - Лекса не відмовив. - Пробач, що тобі довелось так довго чекати. Я дещо захопився, та дарма.
- Все та сама справа? - запитав хлоп, розправляючи тканину між пальцями. Поліціянт кивнув:
- Я нічого не розумію. Жодних зачіпок, абсолютно. Таке відчуття, наче ми шукаємо примару. Але ж примари не вбивають людей! Хоча скоро і я в таке повірю.
- Тобі треба відпочити. Бо якщо ще раз забудеш про мене, то так легко не відбудешся. - в зелених очах ковзнули бісики. Він взяв долоню хлопця у свою. - Ми ще встигаємо на наступний сеанс.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Поза очима
Ficção GeralЩо може бути спільного між хлопцем, що шукає вбивцю свого батька, і хлопчиною, чиє життя перетворилося на суцільну пастку? Оріджинал про стосунки двох хлопців, що живуть по різні сторони закону. Один - поліціянт-стажер, йде стопами вбитого батька, і...
