Довбаний вересень, він все-таки настав. А це означало тільки одне — початок нового семестру після солодкого місяця канікул. Не те, щоб Чімін не любив осінь, ні, він обожнював цю пору року: повітря довкола вбирало в себе запах мокрого, сухого листя; ранки ставали дедалі прохолоднішими та приємно щипали допитливі носики, що ледь-ледь виглядали з-під теплої ковдри; світ заповнювався гарячо-червоними та помаранчевими барвами... І все далі було б так солодко та романтично, якби не одне диявольське створіння на імʼя — Мін Юнгі.
– Чорт, він же сто відсотків сьогодні зʼявиться на першій парі, – метушився Пак, – Ще й, бляха, швидше за все, на півгодини раніше припреться, щоб перше місце біля "сцени" зайняти заради такого шоу. Аргх! Вліпити би по його самовдоволеній пиці хоч раз... Але ж ні, Пак Чімін, тебе батьки не так виховували, можна тільки здачу давати, бе-бе-бе. Чорт, у сучасному світі психологічне знущання вважається за повноцінне насилля взагалі-то. В зуби зацідити і за менше можуть. А за те пекло, що він мені влаштував, то пора б уже й руки його криворукі переламати! Як же дістало, ааа... – Чімін впився руками у своє волосся та безсило застогнав.
– Добре, тихо-тихо, зберися, Пак Чімін, не кінець світу. Це буде вдруге та востаннє. Ну зробиш ти цю дурню, пошумлять всі тиждень-другий і забудуть, правда ж? – хлопець закотив очі й сам собі скривився у дзеркалі. – Забудуть, ага, звісно, якщо тільки те падло не буде всім нагадувати про це кожні 3 дні, як минулого року. Це фіаско, Чіміна-а... – хлопець уявив, як він у відчаї кінематографічно сповзає по уявній стінці і заходиться сльозами на підлозі ванної кімнати, але, оскільки час жив по загальновизнаних законах, а не по законах маленького драматичного Чімінового театру, хлопцю-таки довелося відкласти свою істерику, у вже й так переповнену скигленнями скриньку, і почати виконувати ранкову рутину, бо за годину мав би приїхати Техьон із «подаруночком» від свого нездорового старшого брата.
Для того щоб зрозуміти причину такої раптової втрати жаги до життя хлопцем — нам доведеться трішки зануритись у минуле.
Справа була в тому, що маленький наївний дурник Пак Чімін, під впливом небувалої (алкогольної) впевненості в собі, ще рік тому на одній із вечірок присвяченій закінченню школи та переходу в нову еру під назвою «Доросле життя» завинив "маленьке" бажання старшому брату свого найкращого друга та однокласника — Міну, бісовому, Юнгі. За яким чортом він тоді зі своїми університетськими друзями припхався на «тусню тупих малоліток», як він сам часто таке зборище називав — відомо одному Богу (і імʼя йому Мін Юнгі, ага).
ВИ ЧИТАЄТЕ
Це фіаско, Чімін!
FanfictionЯкщо в кожній історії є певна мораль, то в цій вона обовʼязково звучала б так: «Не пий. Якщо вже пʼєш - не грай із сумнівними особистостями в ігри на бажання. Якщо вже граєш - вигравай. Якщо програв - бери на себе відповідальність і роби висновки». ...
