З Вілтшира з любов'ю

1.

Липень 1997 року.

— Він міг загинути. — голос Рона бринів.

Герміона вважала його найкращим другом, сидячи на ліжку навпроти нього, схиливши голову й спираючись ліктями на коліна. Ще одна сльоза хлюпнула на землю, ледве видавши звук, вдарившись об дерев’яні плити, і маленька калюжа з'явилася на підлозі між його ніг. Вона простягнула руку й стиснула його стегно. Було тепло. Рон зазвичай був таким.

Гаррі поклав руку на верхню частину спини Рона, і його обличчя було скривлене від болю. Вона знала, про що думав Гаррі. Це було лише вухо, але Джордж мало не помер, щоб перенести його з Дурслів. Дикозор помер. Буквально кілька місяців тому помер Дамблдор. До цього Сіріус. Померли батьки Гаррі. Усе для того, щоб захистити його та перемогти Волдеморта… до чого Орден був зовсім не близько.

— Гаррі?  — тихо запитала вона. Він підвів очі. — У тебе є фото твоїх батьків? Знаєш, те, що з Орденом.

Вона знала, що він завжди тримав його при собі. Гаррі кивнув і витягнув його з кишені. Вона сіла на спинку крісла й обережно розгорнула стару фотографію, уважно розглядаючи усміхнені обличчя двадцятирічних, які воювали в Першій магічній війні. З усіх людей на фото, лише двоє залишилися живі. Один із них був Смертежером. Другий стояв внизу.

— Я зараз повернуся. Роне, може принести тобі щось поїсти?

Він похитав головою, і Герміона вийшла з кімнати, тихо зачинивши двері. Коли її ноги зіткнулися зі сходами, реальність їхньої ситуації почала лякати її. Так, Орден перемістив Гаррі, але вони ледве повернулися живими, і ще один лідер був мертвий.

Її тремтячі пальці стискали перила, щоб підтримувати своє тіло, коли вона думала про тих, хто залишився біля будівлі Ордену. Макґонаґал все ще була директоркою. В офісі аврорів Кінґслі був більше залучений до адміністрування, ніж до польової роботи, і хоча Тонкс також була аврором, вона на десять років молодша за свого чоловіка. Люпин зараз не працював.

Ні в кого не було досвіду Дикозора чи Дамблдора.

Усе було безнадійно. Її батьки були в Австралії, і вона відчувала, що інші дорослі в її житті, ті, хто воював у цій війні, хто мав забезпечити безпеку та керівництво, не мали уявлення що робити. Герміона штовхнула двері на кухню Тонкс і зіткнулася зі схвильованим бурмотінням залишків керівництва Ордену, які одразу ж замовкли.