З Вілтшира з любов'ю

9

Драко оглядав кімнату Ґрейнджер під пеленою ночі.

Він був приголомшений її розмовою із портретом Заклинателя змій. Дівчина знала про нього набагато більше, аніж він про неї. І вона знала це.

Як?

Повертаючись думками до рейду за бруднокровками, де вони вперше зустрілися, Ґрейнджер запитала: чи хоче він піти. І тоді, в Гоґвортсі, декілька днів тому, вона намагалася врятувати якогось хлопчака, який, за усіма намірами й цілями, міг стати таким, як він, просто на декілька років молодшим. Використаним для покарання власних батьків або їх примусу до покори.

На коротку мить він задумався, чи спробувала б Ґрейнджер витягнути його минулого року, якби знала, що відбувається. Дамблдор точно намагався, та для нього було запізно. Драко лишався занадто наївним, щоб зрозуміти, що його використовували як покарання для батьків. Та він засвоїв урок тяжким досвідом і тепер бачив, що їх усіх використовували.

Із них витискали все, на що вони були здатні.

Ґрейнджер точно роздумувала про те, якою людиною він був і про те, в яку ситуацію потрапив. Він, на противагу, не замислювався: ким вона була і у якій ситуації вона знаходилася. Йому було байдуже. Не передбачалося, що Драко мав непокоїтися чи бути допитливим, чи мати хоч якесь бажання дізнатися будь-що. Ці ідеї вважалися зрадницькими. Його було б покарано лише за бажання дізнатися щось про внутрішнє коло цих тараканів, або за ідею зважати на почуття когось нижче себе.

Та справді розлюченим Драко робило те, що це все було заборонено.

А як щодо маґлів?

З моменту, коли Чаріті Бербидж з'їли заживо, він роздумував: яким чином викладання маґлознавства заслуговує такої жахливої смерті. Якщо маґли справді були брудними, розбещеними істотами, яка проблема дізнатися причину цьому? Хлопець міг зрозуміти відсутність інтересу до предмету, проте нащо карати професорку за виконання своєї роботи?

У Драко досі були проблеми зі сном через часті кошмари із оголеними кістками та рваними шматками плоті.

Це було настільки незвичним, та попри все, ніхто не намагався дізнатися, що спричинило таку сувору страту. У чому справді проблема з вивченням нижчих за статусом людей?

Його затопило всеохопним відчуттям: Драко не знав нічого про те, як маґли жили і що робили. Він не знав, чи йому брехали навмисно, чи це просто було невідомо. До того ж, його дуже цікавили книжки у кімнаті Ґрейнджер. Її маґлівський підручник з астрономії не був схожим ні на один запис, який він коли-небудь бачив. Драко не міг пояснити його вміст.