Я повернулась додому знову в 12 годин ночі. минулі рази він вже спав, а тут вирішив дочекатись.
‐привіт...
-О.. привіт, а ти чого не спиш?
-тебе чекав.
-А нащо?-Я взагалі не розуміла чому він не спить і нащо мене чекав.
-поговорити треба, сідай.-він показав рукою на стілець. Зараз явно буде допит, головне не зважати на те що я сижу а він стоїть.
-Добре-Я пішла і сіла на стілець вже готуючись до роспросів.
-я вже не витримую твого режиму, як ти думаєш ми далі разом жити будем?
-Я не знаю, а що ти пропонуєш? Звільнитись?
-так!
-Я не буду цього робити! Я люблю цю роботу, і звільнятись не буду! Навіть якщо ти попросиш!-я піднялась з місця та зірвалась на крик.
-ТАК МОЖЕ ТИ НЕ РОБОТУ А КОЛИШНЬОГО СВОГО ЛЮБИШ? Аамм... Оль.. Оль.. вибач.. вибач...
Не очікувала від нього такого. З моїх очей полилися сльози.
-РАЗ ТИ ТАК МЕНЕ РЕВНУЄШ ДО ЛЮДИНИ ЯКА МЕНЕ ЗРАДИЛА, ТО МОЖЕ САМ ЗРАДЖУВАВ ПОКИ Я БУЛА НА РОБОТІ І ЗАРОБЛЯЛА НАМ ГРОШІ?-Моє дихання збилось-ВАЛИ З МОГО ДОМУ!-Я показала рукою на двері і швидко побігла на 2 поверх й упаковала його речі в сумку та скинула її зі сходів. Вона благополучно упала на підлогу першого поверху, він все ще стояв біля кухні та навідь не одягався-ВАЛИ Я СКАЗАЛА!
Він взяв сумку, одягнувся та пішов, і залишилась тільки я і мої думки. Хотілось ридати від того що людина яку ти називала коханою безпідставно приревнував тебе до твого ж зама якого ти до того ж ненавидиш.
Я подзвонила Маші, сказала щоб приїхала, вона зразу зрозуміла що приїзджати треба не з пустими руками.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дороге вино, або як Німеччина змінює життя
FanficАу в якому Оля та Вітя поїхали у відрядження в різні країни та повернулись через рік. У Косач є хлопець, у Шаблія дівчина. І ці двоє не такі прості як здаються.
