Началось це в 1694 року при правлінні Софія Ганноверська, в то время виловлювали демонов, я жила в сім'ї самих ізвесних отловов.
Я очом зараз балакаю? Ну ми кристали, если можно так сказать, ми перероджується в телах людей які помирають при народжуваності, і не міняємося при новой жизні. Так, більше незбивай мене, прошу.
Коли мені ісполнилося 12 років, я должна була пройти посвішенія в охотніки, мене привели в пішеру де були демони. Щоб я могла показать свої вміння. Но в мене були другі плани, коли я открила клетку з демоном. Поки вони з ним розбиралися я збіжала, я знаю куди мені треба, добежавший до схованого ними прохода з пешери. Мене тут же хтось схопив за руку, це був дема який сидів в клітчі. І він тут не один, їх троє.
- ей шлиш малявка, ты кто і зачем ты сюда пришла?- промовив демон який мене держав. Я сразу даже поняла, но браса їх нехотіла тут, всотакі їх потом будуть питать.
- я не малавка, а суда прийшла щоб жбіжать отсуда. А что єсть якісь проблеми?- да уж, єслі я буду тут стоять і балакать, меня поймают, нельзя чого допустить. - Давайте договоримся, я позволяю вас, а ви мовчите про мене, і розходимося.- він мене відпустив, я начав балакать з своїми друзями. Договорившись вони повернулися до мене.
- договорилися, но знай ти наш проведеш до кінця, я буду за тобой дивитися, єси ти не проведеш то ми тебе вб'ємо!- казав тот деман який мене схватив. Я подошла до клетки.
" Незламать, і нема в мене отмычки, нада камень, хорошо что їх тут много"- подумала я про себе, побачив виликий камень, і вжавши його, я з всой силы ударила по замку, не спершой попиткив це получилося.
А, чого не іспользувала магію? Ты прав я могла її силою бистро зламати, но там є одна проблема. В том месте стоял балер, і использовать я могла только фізичиску, іто з усіліями. Вот так, я оставшуюся силу іспользувала щоб сломать клетки в чких були монстри. Ясно, думаю да, а зараз помолчи, дай мені рассказать.
Все таки в мене вишла зламать, вони вишли і зазвучала сирена, я бистро нашла кнопку яка открывала проход. Мы быстро побіжали я їх по пещере в верх, там бола красіво но часу щоб роздивлятися не було. Цей проход закрывался водопадом, на невеликому виступу, а дальше ішов великий і густий ліс.
-Все, я вас вивела наружу як домовлялися, тепер ми можемо розійтися, і забути все що було.- сказала я, успокоюсь от довгого біга по пішере. Один з них полжив свою руку на моє плече, і сказав.
________________________________________________________________________________
продолжение следует.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Забитий гематін
FantasyІсторія зроблена в другій вселеній. Історія виконана в розказуєчом типі. Ошипки є.
