Кістки в ромашковому полі

"полювання на зомбі"

На диво на пів мертвець та Вайні доволі швидко потоваришували, хоч пройшло тільки два дні, але їх вже можна було назвати найкращими подругами. Хоч вони й товаришували та могли спокійно торкатись одна одну, зелено-волосяна все одно повинна носити ошийник-шокер, так як ніхто не знає що може статись.

— Вай-Вай! — спокійно промовила Блайт яка пройшла до подруги обіймаючи її зі спини за плечі поки та щось писала, а після промочала щось схоже на "що?" — мені нудно — спокійно промовила Еміра поклавши підборіддя на темне волосся яке було розплетене. Сама шатенка лиш тяжко здихнула і зробивши ще ковток кави поставила кружку на стіл відкривши папірці злегка закинувши голову назад переводячи погляд в бурштинові очі.

— і що я маю з цим робити? станцювати тобі? — запитавши це Кресато зустрілась поглядом з золотими очима одразу чуючи від старшої задумливе мичання закривши рот тієї рукою — я не буду тобі танцювати — після цієї фрази Вайні одразу отримала "кусь" за руку одразу відсмикнувши її. Кусь був не до крові, а такий легенький нічого не зробить, а руку шатенка відсмикнула рефлекторно після чого тяжко здихнула знов почавши щось записувати.
Сама дівчина зарилась в темне волосся поки не здригнула від того що двері в кімнату відкрились переводячи погляд в напрямку скрипу від двері. В проході стояв Аладор який хотів щось мабуть спитати у Вайні але побачивши доньку м'яко кажучи прийшов в шоці.

— привіт тату..- — спокійно промовила Еміра вже відпустивши подругу і хотіла сказати щось ще але її одразу ув'язнив в обійми чоловік перед нею. Декілька разів покліпавши очима на лиця з'явилась легка посмішка обіймаючи батька у відповідь яки ледве не душив доньку — тато задушиш.. — промовила Блайт поки обійми шатена трохи послабили що б як раз і не лишити доньку без кисню. Чоловік відпустив з обіймів дівчину лише через хвилин п'ять поклавши руки їй на плечі оглядаючи її.

— о Господи.. як ти себе почуваєш? Чому ти в якихось плямах і.. о Боже.. — вдруге згадав Ісуса Аладор як тільки побачив що половини руки його доньки на половину не має, так само як і ока. Насправді дівчина не так часто бачила щоб батько переймався так за неї, доволі не звично, але в той самий час приємно. Тяжко здихнувши посмішка на лиці стала трохи яскравішою прибравши руки батька зі своїх плечей переводячи погляд в такі самі бурштинові очі.

— все добре не переймайся тато, я почуваю себе цілком добре — спокійно промовила Блайт поки погляд був впевнений та не міг давати якісь сумніви але чоловіка це не дуже переконувало то ж він продовжував розпитувати поки не перевів погляд на Вайні.