Кістки в ромашковому полі

Гнів.

Пуста сира кімната, навколо лише якісь папки з документами і різні записники, дерев'яна дошка на стіні де так само були прикріплені якісь папірці та інколи фото. Не сама найкраща атмосфера, особливо на самоті, але всю цю тишу перервав скрип старих дверей. Одразу в проході з'явився зелено-волосяний хлопець шукаючи щось поглядом який доволі швидко впав в напрямку град.

— о Господи Еміра! — як тільки Блайт побачив сестра то одразу підбіг до гратів, те ж саме хотіла зробити, але розуміючи, що в один момент товком не зможе себе контролювати залишилась на тому є місці.

— ти забув те що я лиш на половину людина, а на іншу половину все ще метвець? Я можу бути небезпечною не дивлячись на те, що можу контролювати свої дії і розум — так, в зелено-волосяної здатність думати на перед була краще розвинута ніж у брата. Взагалі Блайт права, навіть якщо зараз вона контролює себе, це не значить, що так буде весь час, в один момент вона може просто втратити само контроль.

— тут я згодна, ти сама як Ем? — це запитала вже Еміті яка увійшла в кімнату за Вайні яка вже почала перебирати якісь папірці. І як би це дивно не звучало але за ці.. скільки? Мабуть тиждень пурпурово-волосяна змінилась, зачіска змінилась, волосся було зав'язане в невеличкий хвостик, а віски по бриті десь від троєчку, одяг змінився з рваного на більш зручний і підходящий під час зомбі апокаліпсису.

— а? Все добре, тільки ось без однієї руки і половини плоті на ребрі якось не звично — Блайт лиш потиснула плечима переводячи погляд на свою відрублену руку тяжко здохнувши після перевела погляд на шатенку.

— доречі на рахунок цього, ти відчуваєш окрім дискомфорту якийсь біль чи щось подібне? Я нічого не робила з самими ранами, та й про сліпе око те ж саме. — доречі на рахунок цього, мама зелено-волосяна ще перед тим як стала зомбі отримала сліпоту на ліве око і невеличкий шрамик, але після того як ледве не віддала своє життя на пожирання мертвеців навколо сліпого ока та й від самого нього майже нічого не залишилось.

— ну, взагалі ні, я майже не відчуваю біль, може це із-за того що я на половину мертва? — спокійно запитала Блайт поки хлопець ледве не зривався з місця щоб відкрити саму клітку так, як ключі були в нього.. взагалі хто йому їх довірив? А доречі на рахунок Едріка, він теж злегка змінився, звісно не так кардинально як Еміті, але одяг в нього так само був замінений з потріпаного на більш зручний, а на шиї а нього був помітний невеликий шрам верогітніше за все від холодної зброї.. можна припусти що це не був зомбі, можливо хтось ненавмисно? Або просто зелено-волосяний когось всбісив, і цей хтось із-за агресії залишив шрам.