Відьми також знають, як кохати

1523

Олівія маленька п'ятирічна сільська дівчинка. Тато ремісник, а мати лікує дітей. Мати добре знається на знахарстві і різних травах. Вона не вчить маленьку дівчинку своїм знанням, але та сама завжди підглядає, як її мама змішує трави. Олівії дуже подобається вивчати різні зілля. Під час пасіння худоби, вона часто від інших чує, як ті шепчуться проти її сім'ї. Часто чує, що вони прокляті. Проте, вона ніколи не звертає увагу на пусті балачки інших. Вона до п'ятнадцяти таємно вивчала, як правильно змішувати трави та варити зілля. Її мама не знала про такі захоплення доньки, тому багато прописала, коли побачила, як вона користується її записами. 
Так вона росла і з часом почала захоплюватися і вивчати не лише світлі та безобідні зілля, а й почала захоплюватися темною магією. Так в один день, коли вона в лісі збирала гриби, то побачила ворона із підбитим крилом. Вона приютила його в хліві. Спершу вона варила корисні відвари, але потім вирішила випробувати недавно прочитане темне закляття. Вона ніби здружилася з цією твариною, тому довго думала чи варто їй пробувати. Адже будь-яка дрібниця і все може закінчитися летально. 
Коли ворон почав виздоровлювати дівчина взяла потрібні трави і листок із закляттям, який вирвала у старій сімейній книзі. Ввечері вона зачинила двері хліва і облаштувала потрібний куток приладдям, взяла ворона і почала читати закляття. Для того аби все спрацювало треба було трохи її крові, тож порізавши руку вона капнула декілька крапель на птаха, що послушно стояв по центрі зробленого із соломи місяця. Дівчину по трохи покидали сили, але вона до кінця впевнено читала текст із надією, що у неї вийде. 
В кінці вона просто відключилася. Ніч для неї промайнула швидко, адже спала вона не прокидаючись на жодний звук. На ранок вона помітила відсутність ворона і відкриті двері хліву. Вона перелякалася що їй не вдалося нічого і прийшли її батьки та прогнали закривавленого її кров'ю ворона. Але тут позаду почувся чоловічий голос від якого мурашки пускаються по спині.
- Я думав ти вже не прокинешся
Олівія повернула голову і побачила перед собою хлопця, дуже гарного хлопця. На ньому був дорогий костюм, що навіть місцевий лорд би позаздрив. Його сірі очі дивилися прямо в душу а непослушні кучері спадали на плечі.
- А ти хто? - запиталася вона перелякано
Перша думка, яка відвідала її голову була думка, що перед нею Сатана і вона не правильно зрозуміла суть закляття та викликала його.
Хлопець ніби зрозумів, що вона подумала і розсміявся. Його ямочки викликали в неї сором і вона одразу ж почервоніла.
- Я твій експеримент - він піднявся і струсив із костюму солому - і як я бачу, доволі успішний
Дівчина здивувалася ще більше.
- Я думала не вийде...
- Ну ти молодець, як на самоучку і дитину, тобі чудово вдалося, маєш потенціал
- Ну дякую, а ти так багато знаєш таких, як я, що здатен оцінити роботу
- Достатньо - схоже йому ця тема була неприємною, тому він одразу спохмурнів
Дівчина не стала його розпитувати за його реакцію. Він підійшов до неї і подав руку, допомагаючи піднятися, адже сил і досі було замало аби зробити це самостійно.
- Я Лоуренс - представився він, коли вони пішли до виходу - і тепер я буду служити тобі
Дівчина різко зупинилася
- Що? - запитала вона схопивши його за руку - Ти? Служити мені?
Він трохи не зрозумів такої реакції від неї
- Ну так, зазвичай відьми перетворюють тварин на перевертнів, щоб ті їм служили. Відповідно, оскільки ти мене перетворила я служу тобі. Логічно ніби
- От дідько! Я ж навіть не знала, що то за закляття. Там писало, що це сильний оберег для тебе, я ж просто боялась за тебе, бо ти поранений був, коли я тебе знайшла
- Ну фактично так і є. Оскільки я тепер служу тобі то знаходжуся під твоєю опікою. А знаходитися під опікою відьми не слабенький такий оберег
- Слухай, мені без різниці - перебила вона його від логічних міркувань - я повинна готувати сніданок, доки батьки не повернулись з міста і я маю багато роботи. І я не відьма.
- Гаразд, як знаєш. Але я все одно твій слуга
Дівчина почала розуміти якої помилки допустилася по власному бажанню. Вона не могла міняти законів магії і позбутися Лоренса також. Вона декілька хвилин думала, як їй поступити.
- Добре, я згодна. Ти мій слуга. Перше правило-не з'являйся у людській формі при посторонніх. Друге, оскільки ти такий знаток у відьмах, будеш мене просвітляти у цій сфері
- Домовилися
Вона пожали руки скріпивши свій зв'язок.

Так минали місяці й роки. Батьки дівчини померли згодом і вона втекла із Англії у Францію, аби не виходити заміж. Оскільки вона була вже не слабкою відьмою то з легкістю придбала маєток на схилі гори. Недалеко було невелике селище. Вона добре спілкувалася із його жителями і допомагала їм, коли ті хворіли. Із вороном вона вже давно була у не дуже то й дружніх відносинах, вони ніколи не говорили про почуття, які відчували одне до одного, тим паче вона не вважала його своїм слугою.
Він завжди був її очима. 
Проте не завжди все буде добре. Завжди після хороших часів приходять погані. Так сталося і цього разу. 
Дівчина стояла у своїх покоях, роздивляючись себе у дзеркалі. В руках у неї був фамільний кулон із сапфіром всередині, цей кулон передвався у її сім'ї від матері до дочки. І які б важкі часи не переслідували її сім'ю цей кулон за жодних обставин не мав переходити до чужинців. 
Дівчина довго вдивлялась у своє відображення, чекаючи вісток. Коли врешті у її вікно влетів ворон вона нервовіше почала крутити у руці кулон. Він прийняв чоловічу подобу і виглядав стривоженим.
- Що там? - запитала вона відвернувшись від нього
Лоренс в той час підійшов до неї ближче не торкаючись її плечей, як би йому того хотілося.
- Погані вісті, пані. Вони вже близько. Ви точно не хочете тікати?
- Ні, Лоренсе. Я прийняла рішення
Тепер вона повернулася до нього. Вони стояли в декількох сантиметрах одне від одного. Дівчина протягнула кулон йому.
- Візьми його. Коли знайдеш мене даси кулон мені і як тільки він опиниться на моїй шиї я все згадаю. Але за жодних обставин не давай його нікому іншому і не загуби його. Адже в ньому і твоє життя.
Він взяв кулон в руки і знадвору почулися голоса селян, що наближаються. З вікна було видно їхні якраві факели.
- Лети, лети негайно! - наказала вона йому переходячи на крик
Він перш ніж знову прийняв форму ворона він знову підійшов до неї. Притягнувши за талію до себе він вп'явся в її губи. Цей короткий поцілунок був сповнений ніжності і його почуттів до неї. 
- Я обов'язково тебе знайду, обіцяю!
Як тільки він покинув будинок в кімнату увірвались селяни. Вона бачила, як він віддаляється і була впевнена, що він її не підведе. 
Селяни схопили і міцно її зв'язали. Наступні кілька днів вона майже не пам'ятає. Її тримали в сирому приміщенні, можливо підвалі дешевого кабаку. Вона майже не їла та не пила. 
Коли її вели на страту вона йшла із припіднятою головою і не соромилася дивитися у лиця людей, яким колись допомагала. Вони її проклинали, плювали у неї, а вона роздивлялася лице кожного, щоб назавжди запам'ятати, які ж люди безсердечні істоти. Коли вона стояла на ще нерозпаленому багатті то бажала їм хорошого і щасливого життя. Коли її підпалили і вона вмирала у муках, а всі стояли і далі продовжували свою тираду, вона далі бажала їм всього найкращого у житті. Дівчина знала, що вони будуть сильно мучитися після смерті через вбивство чесних людей, таких як вона, навіть, якщо вони відьми. 
Ворон в той час сидів на даху будинку і дивився, як помирає Олівія. Він вкорте пообіцяв її знайти. 
З роками ця зустріч все ж відбулась, але Олівія вже була не Олівією. Тоді все було зовсім по іншому.