Два кота

глава 1: 15-ий раз

Джісон вже давно хотів стати музикантом, але на кожному прослуховуванні його не брали. То робив безкінечні помилки або забував акорди. Язик весь час казав не ті слова. 14 раз це лише початок тому Хан майже не кожного місяці записувався на прослуховування та не проходив. Впертість зашкалює. Такому тільки позаздрити можна.

12 червня /11:31/

Це був день чергового прослуховування . Хан налаштував будильник на 8:00 , але чому вже на три години більше? Промені сонця заповнювали простір всієї однокімнатної квартирки в якій жив Хан. Відкривши очі він почав шукати свій телефон.

Як тільки взяв телефон до рук не повірив цифрам.

-- 11:31 , СКІЛЬКИ Я СПАВ !? - відразу вставши з ліжка він побіг до шафи .

Темно зелена оверсайз-футболка, темно-сині джинси , конверси , чорна кепка та навушники на шиї . Закинувши на плече свою гітару Хан вибіг з квартири. Нічого не ївши та ще не проснувшись хлопець вже стояв на зупинці . Справа стояв чоловік років за сорок та курив цигарки.

-- де мій автобус? - промовив собі під носа хлопець та подивився на годинник та перевів погляд на трасу на яку вже скоро повинен приїхати транспорт

/12:00/

Їхати треба було 20 хвилин та декілька хвилин йти , а початок повинен бути о 12:40 .

-- я запізнюся - тривога не відпускала його

Десь через 3 хвилини приїхав автобус. Джісон відразу сів у нього . Відразу стало спокійніше.

-- до центру - сказав протягнувши гроші водію, як тільки дістав їх з свого гаманця

-- 1200 вон

Отримавши білет він зайшов у салон автобусу ,він був на половину заповнений . Дві бабусі, які мабуть їдуть в місто за продуктами з ринку та молодих хлопчина в навушниках який сидів дивлячись у свій телефон. Та ще якась компанія хлопців які сміялися на весь автобус. Джісон сів на вільне місце у кінці автобусу , одягнув навушники та увімкнув музику.

Автобус був доволі старий тому стояв запах чогось не приємного. Сміх було чути навіть через навушники. А в голові прокручувався текст пісні яку він готував три тижні. Який раз би він туди не їхав завжди шалено боліда голова та трусилися руки. Можливо треба було взяти валер'янки або просто заспокійливого. У вікні змінювалися пейзажі від полів з якимись овочами до міста де по тротуарам їздили діти на скейтах та велосипедах. В небі було ні хмаринки та декілька пташок частково було видно на блакитному просторі. Нарешті Хан побачив вже добре знайомий район та його зупинку.