[Частина 1] Моя зухвала «Коронована принцеса»

Частина 70: Про біографію

Коли Мо Фей повернувся до маєтку, то побачив, що Лоу Юй спостерігає за ним зверху вниз, наче Бог пошесті.

– Мій принце, ви тут! – він опустив голову, вдаючи, що соромиться.

Лоу Юй спустився вниз по сходах, схрестивши руки.

– Ти повернувся? – запитав поблажливим тоном.

Він кивнув, в душі звинувачуючи Юя в необхідності відповісти на таке дурне запитання. І все одно відгукнувся: – Так! Повернувся. Тільки що повернувся.

– Твій вчитель історії стверджував, що ти нічого про мене не знаєш, але добре обізнаний про життя кожної відомої повії за останні три тисячі років, – заявив Лоу Юй в сухому тоні.

Мо Фей насупився, поскаржившись про себе: «Ніяк не очікував, що цей старий дивак донесе на мене! Цей негідник такий надокучливий!»

– Хе-хе, мій принце, твоє минуле таке багате на події, але прикро, що у мене бракує часу ознайомитися з ними усіма, – стиха промовив Мо Фей, виглядаючи зніяковілим.

– З усіма? Та ти жодної не знаєш! Ти моя дружина, але зовсім нічого про мене не знаєш. Тобі не здається, що ти геть знахабнів? – той роздратовано підвищив голос.

Від цих слів у Мо Фея розболілася голова. Лоу Юй такий зануда!

– Мій принце, не гнівайся. Просто я боюся, що коли дізнаюся занадто багато подробиць з життя, ти вважатимеш це втручанням у твій особистий простір, – невинно пояснив Мо Фей.

Погляд Лоу Юя анітрохи не заспокоївся, продовжуючи жбурляти в хлопця блискавки: – Відмовка! – з цим словом він кинув у Мо Фея книжку, який ледве встиг її впіймати.

– Біографія принца Юй? – мимоволі вигукнув Фей.

– Авжеж! – Лоу Юй злегка підняв підборіддя.

– Мій принце, ти такий молодий, а вже маєш власну біографію? Та ще й таку товсту? Я завжди думав, що хтось інший пише біографію після смерті, – захоплено промовив Мо Фей.

Принц знову витріщився на нього: – Що ти сказав?

Підсвідомо зробивши кілька кроків назад, Фей глухо засміявся: – До слова прийшлося. Я ніколи не хотів тебе проклинати. Повір, я завжди бажаю тобі дожити до глибокої старості! Присягаюся!

Лоу Юй пирхнув: – Я знаю. Звичайно, я знаю. Ти вже писав про це раніше! Якщо я помру, ти житимеш вдівцем! А цю біографію ти мусиш прочитати від початку і до кінця, не пропускаючи жодного слова.

Рот Мо Фея скривився. В очах з'явився незрозумілий осуд, а в глибині душі він звинувачував Лоу Юя в самодурстві.

– Мій принц, що написано в цій біографії? Як вона може бути настільки товстою? Чи можливо, що в ній є навіть інформація про те, в якому віці ти ще сопів і як довго плакав, а також про те, коли в тебе почався енурез? Невже мені справді потрібно все це читати?

– Як біографія може включати такі речі? – зиркнув принц невдоволено.

– Хто знає? Ця книга така товста. Якби не було цих дрібниць, як би книга вийшла такою товстою? – резонно зауважив Мо Фей.

– У книзі немає нічого подібного.

Фей надувся і нахилився до Лоу Юя: – Ти впевнений?

– Звичайно, – дав тверду відповідь.

– Без цих деталей вона погано продаватиметься. Мій принц, ви повинні розуміти, що більшості жінок цікаві такі речі, – понуро промовив хлопець.

Лоу Ю насмішкувато запитав: – Ти теж цікавишся такими дрібницями

Мо Фей засміявся: – Трохи.

Обличчя принца поникло, але через секунду повернулося до нормального стану: – Отже, цікавишся? Тоді я ніколи тобі не розкажу.

Мо Фей: – ...

Мо Фей відкрив книгу і голосно зачитав: – Лоу Юй, Третій принц королівства Жун, дуже обдарований, надзвичайно талановитий, кмітливий, ерудований і обізнаний, знавець як літератури, так і військової справи. Принц Юй змалку був сповнений високих прагнень, був самодисциплінованим, поблажливим до інших, щоранку виконував зарядку, наполегливо працював і ставив перед собою високі цілі. Принц Юй тримав мир у своєму серці, міг достроково розробити стратегію і здобути вирішальну перемогу за тисячу миль звідси...

Він закрив книгу і, кліпаючи очима, з цікавістю запитав: – Кого ти найняв, аби це написати? Мабуть, ти багато заплатив, щоб він тебе так безсоромно вихваляв?

Лоу Юй заскреготав зубами: – Це безкоштовно!

– Безкоштовно? Як це можливо? Слухай, як щодо того, щоб познайомити мене з цим товаришем? Хочу, щоб і він написав мою біографію. Хоч написано дещо пафосно, але досить непогано. Поговори з ним заради мене. Я не залишу роботу неоплаченою. Дам йому 2,000 зоряних монет. Що скажеш? – з натхненням говорив Мо Фей.

Лоу Юй подивився на виставленні вперед два пальці Мо Фея і сердито сказав: – Не годиться!

– Не годиться? Чому? Це тому, що я плачу недостатньо? Але ж 2 000 зоряних монет – це багато!

Принц окинув його холодним поглядом: – Він погодився написати книгу, бо захоплювався мною. Думаєш, він захоплюється тобою?

Мо Фей знічено відповів: – Я ж такий видатний. Цілком логічно, що він мною захоплюється!

Лоу Юй: – ...