[Частина 1] Моя зухвала «Коронована принцеса»

Частина 162: Падіння сім'ї Сюй (2)

Їнь Лінь клацнула пальцями, і покоївка, що стояла поруч, одразу ж рушила вперед з коробкою в руках. Сяо Мей слідкувала за її діями з підозрілістю.

Як тільки покоївка відкрила кришку, Сяо Мей пронизливо закричала. Там лежала голова!

– Сяо Лі! Ти вбила Сяо Лі! – вона подивилася на жінку з перекошеним обличчям.

Сяо Лі – син брата Сяо Мей, який дуже їй подобався.

Їнь Лінь підняла на неї «невинні» очі.

– Сестро, ти можеш робити все, що завгодно, але не маєш права обмовляти інших людей, як тобі заманеться. Як би мені вистачило духу вбивати людей?

– Тоді звідки вона у тебе? – запитала Сяо Мей.

– Ти все ще пам'ятаєш Лінь Юя? Сяо Лі вистачило нахабства переспати з його дружиною і зробити його рогоносцем. Гадаєш, якщо сім'я Лінь пробачила його, то для тебе все скінчилося? Ні, вони просто вичікували на слушну нагоду, – задовільно протягнула Їнь Лінь.

– Лінь Юй зробив це? – Сяо Мей не могла повірити власним вухам.

Жінка кивнула: – Твій племінник так сильно його принизив. Перш ніж вбити його, Лінь Юй катував хлопчика протягом трьох днів, а потім згодував тіло собакам. Я особисто витратила мільйон зіркових монет, щоб викупити голову у пана Ліня і передати її тобі як подарунок.

Сяо Мей подивилася на Їнь Лінь і з біллю закричала: – Ти божевільна жінка!

Та злегка посміхнулася.

– Так, я божевільна. В той момент, коли ти вбила мою дитину, я справді збожеволіла! Я стільки років очікувала на цей день.

Сяо Мей не могла не затремтіти, побачивши її моторошну посмішку.

Вона знову подала знак покоївці поглядом, яка кивнула і миттєва увімкнула відео.

– Ти, стерво! Чого тобі ще треба? – заверещала Сяо Мей, не розуміючи, що відбувається.

Їнь Лінь з посмішкою повільно пояснила: – Сестро, годі гарячкувати! Мабуть, тобі тут дуже нудно, тому я підготувала для тебе дещо цікаве, щоб ти згаяла вільний час. Знай, що його було нелегко дістати. Тож цінуй це відео!

Знайомий голос безупинно кричав, повністю заповнюючи її вуха. Сяо Мей подивилася на екран, на якому в Кольорах ночі знущалися з Сюй Цзиханя.