Нащо я тобі? Заморожено

Що саме тебе приваблює?

В офісі ми відразу пішли до кабінету де сиділа потерпіла.
-Так ну що громадянинка Софія Радченко, розповідайте,- пройшовши біля неї та сіла на кресло.
-А що розповідать, Вітя був спокійною людиною конфліктів в нього ні с ким не було, та й друзів немало. На вечірки не ходив, домашньою людиною був,але була в нього залежність про яку він мені не говорив,я випадково це замітила...
-Продовжуйте що ви зупинились?-підганяла я.
-В казино ходив всі гроші свої спускав, спочатку за ноутбуком сидів за онлайн казино, потім по ночам в справжнє почав ходити, я випадково помітила як він вночі вилазив у вікно, ми на першому поверху жили тому складностей не було, ну і я прослідкувала і все вияснила.
-Цікаво,спокійний чоловік а мав таку залежність...,- підмітив Стас,- Міло, треба відійти.
Ми відійшли трішки далі в кабінеті та він пошепки наклонився до мене.
-Щось вона нам гладко залива, непомічаш?
-Як на мене нічого дивного.
-Я про те що, в окрузі де вони проживали не було ніяких казино і легальних і нелегальних.
-Тобто ти думаєш, що вона бреше?
-Не думаю знаю найближче є в центрі, а вони жили за 50 кілометрів, чисто фізично людині не під силу пройти це за короткий проміжок часу, бо казино працює тільки в проміжках з 9 вечора по 2 ранку, тай прийти не стомленим тут без віриантів.
-Зрозуміла тебе.
-Тоді твій вихід, прошу пані,- та пропустив мене наступати.
-Що ж громадянка Софія, ви стверджуєте що він ходив вночі в казино без сторонньої помічі?
-Так.
-Ні таксі, ніякий спосіб пересування?
-Ходив пішки воно недалеко було,- говорила потерпіла, але вже не так впевнено.
-А в нас є інша інформація, найближче казино знаходиться в центрі,чисто фізично людині прийти не виснаженим неможливо,- я вирішила ще дужче тиснути щоб вона зізналася,- Ми маємо вдосталь доказів, що це ви вбили свого брата ваш мотив зрозумілий як нікому, тому у ваших же інтересах співпрацювати зі слідством, якщо ви не хочете заграти на довгі та довгі роки.
-Ну добре! Він не один був, в нього друг був з автом на якому вони добирались.
-Це вже інша справа, що за друг?- нарешті заговорив Стас.
-Офілєєв Олексій Євгенович...
-Все знайшов, так а тепер вас заберуть до іншої кімнати де вас допитають.
-А це що був не допит?
-Ні, ми просто дізналися інформацію для справи,- та я невинно посміхнулась.
Вона почала обурюватися, але її конвоїни швидко вели.
-Мдааа, таких жінок я не люблю,-Стас подивився на неї та з нерозумінням спитав,- ось вона симпатична, але така брехлива це ж жах якийсь.
-Ну що поробиш всі ми не без гріхів, а що саме тебе приваблює в жінках?
-Ну не знаю, напевно щоб не строїла з себе того ким не являється.
-Ну а в зовнішності,характер?
-Ну напевно блондинки з зеленими очима та бойовим характером.
-Під цей опис підходять майже всі блондинки! Щось таке незвичне.
-Ну тодііі, елегантний смак в одязі.
-Це кожному дураку зрозуміло! Добре в тебе вже є та сама?- мій терпець вже виривався.
-Описати її?
-Так!
-Вона гарна, турботлива навіть хитра, білявка зелені очі, родинка на ключиці її видно коли вона одягає щось без «плеч», в неї веснянок багато і це придає їй якусь милість це все що потрібно тобі знати,- він швидко переключив тему,- а в тебе є хтось наприміті?
Я так заметушилася, що і не знала що й робити.
-Ааеео, а ти знаєщ я не можу розповісти,- та вилетіла з кабінету пулею до свого.
Вже в своєму кабінеті я почала розмислювати, що робити далі бо мені з ним працювати ще довго і нудно, а я навіть не знаю як після цього дивитись йому в очі...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Короче ребзя вибачайте, що так рідко зʼявляюсь🥲
Дякую за 200 прочитань( не знаю як сказати🥲) та велике дякую за зірочки та те що добавляєте мою історію до себе на сторінку🥰 постараюся викладати продовження частіше, просто у автора зараз дуже складні неділі він впав в таку апатію  та вигрібається зі свого старого стану в якому була майже 4 роки 🙂👍🏻
Так всим гарного дня/вечора/ночі💗🫠