Нащо я тобі? Заморожено

Щось не так, сто відсотків!

Так як в нас є три командира команд по справі, ми всі поїхали до батьків Міті, як говорила Ольга, я спец. операції, Олег підстраховка, а Стас безпека. Так як я знала, що щось піде не так покликала всих бо якою сильною я не була проти чоловіків я на жаль слабша.
-Бром, скажи мені ти дебіл?- задала я риторичне запитання.
-Та а що не так? Ти попросила номер картки, я кинув.
-Блять я просила твою картку! А ти дав Шугаєва!- від нервів я стала більш агресивною і мені це не подобалось.
-Не тіпайся, я просто помилився,- вже невинним поглядом намагався викликати в мене співчуття.
- Моя робота завжди грає мені на нерви, ось і хожу тіпана, як можна було помилитись? Тепер в Стаса блять всі гроші для операції, хоча завдання виконувати повинен ти! І гроші ці для тебе!
-Не кіпішуй Міл, наче проблема, я просто ці гроші перекину Брому і все буде добре,- мене заспокоїти, ага да зараз.
-Мілана я нормально не спав 3 дні із-за попередньої справи і тепер, що доручили, помилився трохи ну з ким не буває.
-Агх, все окей, добре, я спокійна, вибач Бром, із-за цієї відповідальності що дала мені Косач сама не своя хожу,- зрозумівши свою провину я сама стала трішки поникшою,- Стас не треба нічого перекидати Брому, я щось інше вигадаю бо в справі цій багато ризиків, просто перечисли на рахунок СЛІДу звідки я брала і забули.
-Во Стас, заспокой свою психічку,- нарешті подав голос Олег який був весь цей час за кермом.
-Олег я зараз твою горлянку вирву і в дупу тобі засуну, рота прикрив сучок,- тут вже почав нервувати Стас, «і знаючи його він це може зробити прямо зараз бо він бляха сидить біля водія! Треба це призупинити, нам як мінімум треба живими добратись до батьків зниклого» , вже подумки думала я.
-Стасік, заспокойся,- дівчина поклала свою руку на плече хлопця, мислячи говорячи, що зможе зробити все коли закінчимо. Хлопець заспокоївся та однією рукою перехопив мою, вже погладжуючи її своїм великим пальцем.
«Ого, неочікувано, хоча мені навіть подобається» «Боже Міло не думай дурепо!» посваривши себе за такі думки, я продовжила слідкувати за місцезнаходженням батьків по телефонам.
—————
-Боже як вони далеко живуть, я собі вже все відсиділа,- виходячи із авто, говорила собі.
-Ну так путь не близька,- закінчив за мною Олег.
Підіймаючись по сходам на 4 поверх, я подумувала весь сюжет та повороти дій. Підійшовши до квартири, перед тим щоб постукати промовила план:
-Так Олег стоїть тут на шухері, я проводжу типу допит, Стас зі мною для безпеки, все погнали,- подавши команду, всі як по черзі зосередились на своїх діях, а дівчина подзвонила у дзвінок.
Хвилина, дві, три ніхто не відповідає, дівчина вже почала нервувати бо вихід дій який у неї в голові її взагалі не влаштовує.
Подумки заспокоївши себе та набравшись терпіння вона знову подзвонила.
Кроки та слідом дуже впевнений, але тремтячий голос
-Хто?- запитав чоловік.
-Ми з поліції, я особисто дзвонила вам з приводу зникнення хлопʼя,- по голосу дівчини можна було зрозуміти, що переживає вона не менше за людини поза тієї сторони двері, але вона трималась краще, бо робота така, поки ти не впевнений ніхто не прийматиме тебе серйозно.
-Я ж говорив, що спілкуватись ми не будемо!- голос вже зривався на крик та хвилювання наростало в паніку чоловіка, він почав оглядатися по бокам щоб йому згодилось, та сходячи з розуму не найшов нічого краще як дістати пістолет,- або ви йдете або я шмалятиму! Зі мною жарти погані!
-Твою мать,- відругалась дівчина собі під носа паралельно думаючи план по спасінню трьох дуп.
-Я не хочу помирати молодим, мені всього 27!- почавши відлік паніки,Олег давив на всіх своїм монологом,- навіщо я пішов сюди працювати, краще безробітним був, так хоч би живим зостався, а мама говорила йти в трактористи, там хоч довше проживу!- не зупиняючись парубок все читав свої нотації.
-Та закрий ти свою пасть, придурок, і без тебе тошно,- терпіння якого було майже на нулі.
-Олег, реально, бісиш, закрийся,- вже і Стасу цей театр одного актора приніс роздратування.
-Так діємо чітко та без вибриків! Хто буде показувати геройство пристрілять на місці! Олег вийди нахуй! Стас ти потрібен, будеш моєю силою, я приманка, дії такі...
Нікому цей план не подобався, крім Олега його все влаштовувало бо його там немає, але діяти треба швидко, міцно та стратегічно.
-Послухайте мене, я хочу допомогти, розумію все, але впустіть нас це для вашої же безпеки!- план в дію.
-Я сказав що буду шмаляти! Відійшла від дверей,- вже безумно проговорюючи та не даючи рахунку своїм діям, дід реально з катушок полетів, хоча він і не зовсім дід, все одно зараз треба діяти.
-Якщо ви не відкриєте зараз, я буду вважати це як опір слідчим, - дії треба дії, серце колотиться як скажене, руки спітнілі, а ноги з відчуттям що відмовлять зараз, страшно мені? Да блять страшно і дуже, буде ганебно померти від рук обезумілого батька, а не на якісь операції.
- Я відкрию, але ж трьох на одного не чесно, мене скрутять і все, я не хочу,- так відмазка ганебна, але в голові чоловіка це звучить більш природньо.
-Я сама, напарників я відправила в машину, відкрийте, що вам може зробити худощава дівчина?- брешу? Так, але завжди є доля правди в кожному сказаному слові.
Хвилина, дві, і двері відчиняються з великою обачністю, наче боючись того, що стоїть там, поза ними.
Чоловік вглядуючись бачить лише одну дівчину і нікого поруч, але палець на курок пістолета ще стоїть, наче боючись якогось монстра який укривається за тендітною дівчиною у формі.
Момент...
В чоловіка їде дах, він направляє пістолет на дівчину готовлячись вистрелить кожну бляха мить.
«Залишилось надіятись на Стаса, секунда затримки і я ранена, якщо взагалі не труп» проговорювала я собі цю фразу заплющуючи очі як маленька дівчинка, яка боїться що зараз отримає ременя від батька. Чую крихтіння людини, та різкий звук пістолета, стало ще страшніше...
-Міла, все..,- з незрозумілим тоном говоре хлопець.
Відкриваючи очі я бачу на підлозі цього чоловіка в повній відключці, в моєму серці відразу стало легше, ноги вже не хотіли падати від стресу, а руки не тремтіли. Яке облегшення бути живою.
-Слава Богу, зови Олега хай таще його в машину, та в ОСА, а ми тут з мамою поговоримо,- на мить я знову увімкнула ту серйозну даму, забувши, що ще хвилину назад так лежати могла я, а не він, бо як говорять «ти ніколи не дізнаєшся що в голові людини яка втратила свою дитину».
-Хахахааха, ти така кумедна коли витріщаєш з себе дофіга розумну,- з насмішкою хлопець швидко промовив та побіг до Олега, бо зла Міла, не к добру, це хлопець знав сто відсотків.
_______________________
-Ми нічого нового не дізнались, Господи тільки час витратили,- Міла йшла зліша собаки бо навіть під гіпнозом мама дитини нічого нового не сказала, і розуміти той факт , що її план пішов крахом ще дратівливіше.
-Ти навіть коли зла афігенна,- заливаючись сміхом хлопець розумів, що підпаде під гарячу руку дівчини, але не сказавши це, він жалкував би все життя.
-Шугаєв, зараз добалакаєшся.
-І що буде? Силою виграю я,- посміхнувшись тією усмішкою, що зводила дівчину з розуму, вона зовсім втратила розсуд та почала бити напарника.
-Міло не витруждай мене на дії які тобі явно не сподобаються!- з обережністю говорив він бо розумів те що він хоче зробити, до добра не доведе.
-Да ти задовбав!
-Добре, потім не кажи, що я не попереджав.
Хлопець різко підняв дівчину собі на плече та спокійно пішов до місця роботи.
-Ти взагалі я дивлюсь безсмертний?- дівчина почала брикати ногами так виявляючи свій протест на дану дію.
-А ну тихо зараз в лице мені дасиш,- та без задньої думки вдарив її по ляжкі,- ти хоть їси? Ти легка на підйом.
-Їм я, а ти бачу взагалі охамелів таке робити,- вже з надутими щоками дівчина прийняла дану долю та лежала спокійно.
-А якшо серйозно скільки ти важиш? Ну взагалі легка.
-Не знаю,- відповідаючи короткими та сухими фразами, дівчина думала як помститись щоб він теж відчув що і вона. «Не скажу що це було не приємно все ж такі він симпатизує мені, але помститись треба якось елегантно щоб він запамʼятав це» крутилось це в моїй голові з кожним ближчім кроком до офісу.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Я ЗМІНЮЮ ОБКЛАДИНКУ ФАНФІКА на більш якісну.
Хух, шо сказати, можливо потихеньку вливаюсь в процес знову не знаю, є шанс, що буду писати главу на вихідних, бо зараз кінець року всим важко, тим паче 10 клас, не суть. В МЕНЕ Є ПИТАННЯ ДО ВАС. Робити якісь сцени трішки похотливі, 18+ в цій історію не буде!!!! Але якісь такі сценки трішки пікантно-милі хотіли б бачити? Чи писати більш дитячо? Без натяків на щось.
А так всим гарного дня/вечора/ночі💗🫠