Нащо я тобі? Заморожено

Небо затягнеться, і кров прольється- або що за нахуй?

В офісі всі сиділи по своїм точкам і думали де знайти хоча б щось. Тендітна дівчина сидить за горою бумажок та з включеним компʼютером де відкрито сотні вкладок в браузері.
-Так точно нічого з місця не здвинеться...,- з роздратуванням, але і з розчаруванням дівчина схилила голову над всим безладом, намагаючись за щось вхопитись.
Просидівши там не менше 20 хвилин, вона вирішила піти випити кави, хоча доречніше було б випити віскі з кавою, а краще просто віскі.
-Мдааа, цікаво а Олег хоча б щось думає робити?- дівчина задавала собі це питання кожного разу коли проходила повз його кабінет і не бачучи його на місці,- щось він дивний, в офісі я майже його не бачу, ну це на краще не буде діяти на нерви.
Підійшовши до так званої кухні, зробивши каву, юна леді сіла та поринула в свої думки.
«Якщо гіпноз не спрацював, а Косач не змогла нічого вибити із батька, значить проблема не в цьому, це не я бездарна, просто не там копаємо» від цих думок стало легше бо розуміти що ти бездара ще гірше. «На майданчик приходила людина щось говорила і дитина йшла за нею.. Йшла за нею слухняно? Чи йшла від страху? Всі говорять що просто іде без емоцій, значить залякати не могли, могли лише... Лише як? Гіпноз? Як варіант увести дитину в транс кодовим словом, і так само вивести.. А може не слово, може бути дія, подія чии місце... Точно місце! Всі зникали на одній території, можливо все це повʼязано і ми просто не туди йдемо!»Видно коли випʼєш каву стаєш ясніше думати. Зі всіх ніг вона побігла до Шугаєва, щоб розповісти свої здогадки.
-Шугаєв! Шугаєв! Твою дивізію ти де? Ось коли не треба від з будь-якого лайна вийде, а як треба як повітря його хуй найдеш, ШУГАЄШ ТВОЮ МАТЬ!
-Та тут я, чого розкричалась?
-Нарешті, диви що я надумала...
***
-І ти думаєш, що так? Місце це дурня, от в кодове слово я б охоче повірив.
-Але пропрацьовуємо всі шляхи.
-І це повинен зробити я,- із зітханням підтвердив юнак.
-Ти Стасік, ти,- похлопала його по плечу дівчина швиденько вийшла з лабораторії на так званий «перекур».
***
-Ти чому тут до сих пір стоїш?- як наче вийшовши з тіні хлопець своїм низьким голосом уклонився нам нижчою дівчиною.
-Станіслав! Не треба ж так людей лякати так в 25 посивію вся!
-Ти не відповіла на питання,- підкравшись до вуха дівчини він пошепки проговорив знову своє питання.
-Стас це не твого ума діло,- признаватись я не хотіла, бо думала про нього, збрехати щось типу «думала над справою» не повіре, хочааа можна спробувати,- над справою думала які ще версії можуть бути пропрацьовані.
-Ммм, а мені здається ти брешеш.
Опустивши свої руки на тендітні плечі дівчини, він почав гладити легкими рухами вверх-вниз майже не торкаючись, викликаючи мурахи по всьому тілу дівчини, а в її голові крутилось лише одне питання «Як в такого я могла закохатись?». Спускаючись до талії він підіймався такими ж рухами наче заворожуючи її, безумовно Мілі подобався такий флірт з боку хлопця, але вона розуміла, що в якісь мірі це не правильно. Коли його руки вже підіймались угору, але не спинялись щоб піти вниз, Міла в мить стала червоною.
-Ахег, Стаааасс,- вже від ніяковіння вона протягнула його імʼя щоб хоч якось зупинити те що за секунду може стати тим за, що їх можуть звільнити.
-Що таке?- невинним голосом він на хвилину спинився,- тільки не говори, що тобі таке не подобається, брехати не ввічливо,- на останок поставивши легкий поцілунок на шиї дами, пішов наче б то його тут і не було.
-Аврг, ЩО БЛЯТЬ?- від нерозуміння вона не встигла нічого зробити, та все, що залишалось це знову поринути в роботу з головою.
В кармані джинс завібрував телефон від надходження смс, діставши його, серед всих смс що були, її зацікавило таке...

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Так народ, скажіть як вам справа яку ведуть наші гг, хоть трішки цікава?
Я не сильно вмію описувати типу хот сцени і подібне, але вижимала максимум з себе ахахах, тому тримайте невеличку хімію між героями, далі планую робити трішки такі сцени цікавіші, але не занадто!!! А так, всим гарного дня/вечора/ночі💗🫠