Наступний тиждень Дадзай проводить, ігноруючи Чюю.
Незважаючи на те, що лікарня вражає своїми розмірами, це досить складно. Накахара має звичку з'являтися з-за кожного кута в пошуках хлопця. На щастя, Осаму може сказати, що він досить розумний і досі уникав будь-яких незручних ситуацій.
Він сказав би, що він дуже прагматична людина. У нього є свої плани, і йому подобається їх дотримуватися. Ще з дня похорон він розробив план, який, без сумніву, мав би увінчатися успіхом. Він набереться сміливості, щоб поговорити з матір'ю, а потім поїхати додому.
Йому потрібно покинути лікарню; потрібно піти до того, як він знову побачить Морі.
Дадзай сідає на край ліжка, стискаючи телефон у руці так міцно, що якби він був трохи сильнішим, то міг би зламатися його.
Минає кілька хвилин, поки його пальці прокручують контакти, і той, що позначений як "мама", здається, дивиться на нього (це дивно нагадує те, як його справжня мати дивилася на нього щодня).
Із тремтінням рук Дадзай натискає кнопку виклику.
Його мати піднімає слухавку після другого дзвінка.
— Осаму, любий, як справи? — воркує вона у слухавку. Її голос одразу ж викликає у нього тремтіння по спині.
— Де ти? — запитує він, коли чує ледь чутні розмови людей на тлі дзвінка. Напевно, мати перебуває у переповненій кімнаті, тому парубок чує чиїсь голоси.
— Матуся зараз на важливій зустрічі. Тобі варто було б написати мені заздалегідь, — відповідає вона, і Дадзай чує усмішку в її голосі, коли вона говорить: — Усе гаразд, Осаму, просто дай мені хвилину, щоб вийти з кімнати. Якщо ти дзвониш, то я знаю, що це має бути щось важливе, бо ти так рідко телефонуєш своїй бідолашній, старенькій матері.
Чути слабкий звук розмови його матері з кимось і дзвінкий сміх з обох сторін, перш ніж розмови стихають, і Дадзай продовжує розмовляти, не здогадуючись, що хтось стежить за тим, що вона говорить.
— Що ти хотів, любий?
Це пестливе ім'я справді дістало його. Матір точно знає, як залізти йому під шкіру: воркує нудотно-солодкими пестливими прізвиськами, наче його ім'я навіть не варте того, щоб його вимовляти. Вона точно знає, як змусити парубка робити те, що їй хочеться.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Трагедії все одно переоцінюють
Fanfiction- Як думаєш, чи існує всесвіт, де ми можемо бути живими і щасливими? - Я не думаю, що є така світобудова, де я заслуговую бути живим і щасливим. - Я сподіваюся, що є місце, де ти навчишся любити себе за те, чого ти вартий. Дадзай дивиться на Чюю. Чю...
