Це починається з розкладу.
Дадзай дуже швидко з'ясовує, що Койо Одзакі доволі зациклена на розкладах. Він зупинився в гостьовій кімнаті її будинку, де вона акуратно склала графік прийому їжі.
Він майже очікував, що Койо не відповість на його дзвінок. Зрештою, він сильно посварився з її братом, але коли вона почула його голос у слухавці, то була більше стурбована, ніж розгнівана. Вона запитала, чи хоче він, щоб вона розповіла про це Чюї, і коли він відповів "ні", вона погодилася зберегти таємницю. Принаймні поки що.
Коли він уперше приїхав до неї додому, Одзакі так полюбила його, що Осаму зрозумів: його мати ніколи не була для нього справжньою матір'ю. Вона змусила його прийняти душ, щойно він з'явився, і приготувала йому вечерю, яка присоромила б зіркових шеф-кухарів, найнятих його батьками.
(Не те, щоб їжа була особливо смачною. Не можна сказати, що вона погана, їжа, безумовно, добра, але було щось у тому, як вона запитала Дадзая, що він хоче їсти, і додала додаткову дрібку солі, коли парубок зауважив, що любить солоне. Головною відмінністю страв Койо від усіх інших витребеньок у його дитинстві було те, що вони готувалися з любов'ю).
Примітка: витребеньки - страви. Просто невживаний синонім до цього слова.
Дадзай дивиться на розклад, приклеєний на стіні гостьової кімнати, у якій він зупинився. Щодня має певний час для прийому їжі, тому що Одзакі сказала, що, з її досвіду, це найкращий спосіб видобудувати розпорядок дня.
Осаму радий, що йому допомагає людина з медичними знаннями, адже він не знає, як би сам почав одужувати. До речі, Койо – не єдиний медичний працівник, який живе в цьому будинку.
— Дадзаю! Вечеря готова!
Виявляється, Одзакі одружена. З медикинею з лікарні. Він неодноразово зустрічався з Акіко Йосано раніше. Хоча Морі – головний лікар, який відповідав за нього, Йосано була милою дівчиною, яка досить часто заходила до палати майже кожного пацієнта.
Вони мали різні прізвища, хоча вже кілька років були одружені, але коли Осаму запитав про це, Койо лише знизала плечима і сказала, що зміна прізвища для них не має великого значення.
一 Іду! 一 кричить парубок, ховає телефон у кишеню і виходить з гостьової кімнати. Койо та Йосано сидять за столом, перед ними стоять три тарілки з макаронами. Дадзай сідає на своє місце, не забувши ще раз подякувати їм обом не лише за їжу, а й за те, що дозволили йому залишитися.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Трагедії все одно переоцінюють
Fanfiction- Як думаєш, чи існує всесвіт, де ми можемо бути живими і щасливими? - Я не думаю, що є така світобудова, де я заслуговую бути живим і щасливим. - Я сподіваюся, що є місце, де ти навчишся любити себе за те, чого ти вартий. Дадзай дивиться на Чюю. Чю...
